ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/4460/11
К/9991/6917/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційними скаргами Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом про: визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання відповідачів провести перерахунок заробітної плати відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» за період з 1 січня 2006 року у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, а з 4 липня 2008 року у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на день виплати, та з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Позов обґрунтувала тим, що у спірний період заробітна плата виплачувалась їй, виходячи з посадового окладу в розмірі 332 грн, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 і пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865, хоча вказані нормативно-правові акти на той час були визнані судом незаконними і скасовані. Вважала, що з 1 січня 2006 року посадовий оклад судді має обчислюватись з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет на відповідний період. Крім того, у період з 22 травня 2008 року надбавка за вислугу років мала їй виплачуватися від загальних сум щомісячного заробітку, а не від посадового окладу.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «;Про державний бюджет на 2010 рік», а також Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді, а також з 22 травня 2008 року - надбавки за вислугу років від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму «виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати ОСОБА_2 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року заробітної плати з розрахунку 9,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «;Про державний бюджет на 2010 рік», а також Законами України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді, також недоплачену надбавку за вислугу років від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас з 22 травня 2008 року. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_2 заробітної плати та інших сум, що підлягають виплаті, які утворилися в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з 19 серпня 2009 року, а також недоплачену надбавку за вислугу років від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас з 22 травня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Міністерство фінансів України та Державна судова адміністрація України у касаційних скаргах просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 з червня 2002 року працювала на посаді судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, а з 4 липня 2008 року працює на посаді судді апеляційного суду Донецької області.
Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн, встановленого станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2005-2010 роки.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Проте з такими висновками погодитись неможливо з огляду на наступне.
У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.
Незалежність та недоторканість суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».
Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.
Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Сервіси для юристів