Постанова ВАСУ від 28.10.2015 року у справі №821/2346/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року К/800/63760/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року по справі № 821/2346/14

за позовом ОСОБА_4

до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про скасування рішення. Просила суд визнати протиправними дії та рішення Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо відмови їй у наданні дозволу на імміграцію та зобов'язати відповідача видати їй посвідку на постійне місце проживання.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області від 24 травня 2014 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну; зобов'язано відповідача прийняти рішення щодо надання ОСОБА_4 дозволу на імміграцію в Україну.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року залишити в силі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на початку травня 1997 року разом з родиною прибула до України для постійного проживання.

За час проживання в Україні уклала шлюб з громадянином ОСОБА_6 Від шлюбу мають доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_4 постійно проживає за адресою с. Петрівка, Скадовського району, Херсонської області.

27 лютого 2013 року позивачу надано посвідку на тимчасове проживання в Україні, термін якої продовжено до 7 лютого 2015 року.

23 січня 2014 року позивач звернулась до Скадовського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Рішенням від 24 травня 2014 року №29/697 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пунктів 3, 6 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність підстав, визначених пунктах 3, 6 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію» щодо відмови позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом позовних вимог, зокрема, була вимога про видачу посвідки на постійне проживання, а не надання дозволу на постійне проживання в Україні, тому і відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України від 7 червня 2011 року №1182-VI «Про імміграцію» (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону іммігрантом є іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.