ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" жовтня 2015 р. К/800/36761/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.
Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року по справі № 820/3905/15
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України
третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у
Харківській області,
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Сирії, за національністю - араб, за віросповіданням - мусульманин-суніт, 20 жовтня 2014 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, з позивачем було проведено співбесіди, результати яких викладено в протоколах, долучених до матеріалів справи.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» документи, отримані або підготовлені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника. Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особова справа заявника разом з письмовим висновком надсилається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, для прийняття остаточного рішення за заявою.
За результатами співбесіди та вивчення наданих позивачем доказів, Головним управлінням Державної міграційної служби України у Харківській області, 23 лютого 2015 року складено висновок про відсутність об'єктивних підстав побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, серйозної загрози його життю, безпеці чи свободі, побоювання застосування щодо нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортури, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, і доцільність відмови ОСОБА_1 і визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового покарання.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» статус біженця не надається особі:
- яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
- яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів;
- яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;
- стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні;
- яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).
Сервіси для юристів