ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/1532/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Вербицької О.В., Голубєвої Г.К.,розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства «Лисичанськводоканал»
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року
у справі № 2а/1270/7892/2012
за позовом Прокурора Попаснянського району Луганської області в інтересах держави в особі Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби
до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства «Лисичанськводоканал»
про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Попаснянського району Луганської області в інтересах держави в особі Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби звернувся до суду з позовом до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства «Лисичанськводоканал» (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 120074,32 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» на користь Державного бюджету України податковий борг по платі за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 120074,32 грн. У задоволенні заяви Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства «Лисичанськводоканал» про розстрочення терміну виконання постанови строком на 4 роки, починаючи з листопада 2012 року по жовтень 2016 року включно по 2501,55 грн. відповідно до графіка погашення заборгованості відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року і прийняти нове рішення, яким надати розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем до Первомайської ОДПІ 06 липня 2012 року було подано податковий розрахунок з плати за користування надрами за II квартал 2012 року, у якому визначено грошові зобов'язання у сумі 152148,21 грн. Після часткової сплати відповідачем суми грошових зобов'язань за вищевказаним розрахунком станом на 05 жовтня 2012 року заборгованість з плати за користування надрами складає 120074,32 грн.
У зв'язку із виникненням податкового боргу відповідачу було надіслано податкову вимогу від 23 лютого 2012 року № 6.
Відповідно до пп. 263.11.1 п.263.11 ст. 263 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин органу державної податкової служби: за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
Згідно з п. 263.12 ст. 263 Податкового кодексу України, платник податку протягом десяти календарних днів після граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачує податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ним органу державної податкової служби.
Пунктами 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
В касаційній скарзі факт наявності податкового боргу та його розмір відповідачем не заперечується, а тому виходячи з приписів статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині не переглядаються.
Водночас, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про розстрочення терміну виконання постанови суду про стягнення відповідної суми коштів строком на 4 роки, починаючи з листопада 2012 року по жовтень 2016 року включно по 2501,55 грн. відповідно до графіка погашення заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем не доведено існування обставин, які свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу.
Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими виходячи з наступного.
Сервіси для юристів