Постанова ВАСУ від 28.10.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/41153/11

К/9991/46386/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Стародуба О.П., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання рішення суб'єкта владних повноважень незаконним, зобов'язання до перерахунку державної та додаткової пенсій, щомісячного їх нарахування і виплати відповідно до закону, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2011 року і за касаційною скаргою ОСОБА_5, - представника ОСОБА_4, на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2011 року, -

встановив:

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати незаконним рішення Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області щодо відмови в перерахунку пенсій, зобов'язати відповідача здійснити з липня 2007 року перерахунок та виплату йому пенсії по інвалідності і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статтей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області щодо відмови зробити перерахунок пенсії ОСОБА_4 Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_4 основної та додаткової пенсії по інвалідності і виплатити йому нараховану суму за 2007-2010 роки, починаючи з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року, за виключенням коштів, виплачених у 2007-2010 роках відповідно до статтей 49, 50, частини 4 статті 54 Закону № 796-XII, виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. У решті позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2011 року рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року змінено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити нарахування і виплату державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_4 відповідно до вимог статтей 50, 54 Закону № 796-XII за період з 27 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 27 липня 2010 року з урахуванням фактично виплачених йому за вказаний період сум. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Даний позов подано та розглянуто судом першої інстанції за правилами цивільного судочинства.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2011 року.

ОСОБА_5, - представник ОСОБА_4, у касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2011 року і залишити в силі рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що позивач ОСОБА_4 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, є інвалідом II групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Проте, пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, зокрема: текст статті 50 Закону викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами»; текст частин 3, 4 статті 54 замінено чотирма частинами такого змісту: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками. До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами». У зв'язку з цим частину п'яту визнано частиною сьомою.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI до Закону № 796-ХІІ, зокрема, до статей 50, 54, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 щодо неконституційності підпунктів 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали.