ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 380/24147/24
касаційне провадження № К/990/30602/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року (головуючий суддя - Потабенко В.А.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бруновська Н.В.; судді - Хобор Р.Б., Шавель Р.М.)
у справі № 380/24147/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач; платник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2024 року № 29345/13-01-24-05, від 04 липня 2024 року № 29346/13-01-24-08, від 04 липня 2024 року № 29330/13-01-24-08, від 04 липня 2024 року № 29347/13-01-24-08.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20 березня 2025 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 червня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вартість бази відпочинку та земельної ділянки, що передана ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАОР», визначено на підставі висновку про вартість майна від 09 серпня 2016 року суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 . Вартість нерухомого майна відповідно до вказаної оцінки станом на 09 серпня 2024 року становила 49877000,00 грн.
При цьому суди звернули увагу на те, що відповідач не ставив під сумнів відповідність договірної оцінки нерухомого майна, переданого до статутного капіталу, ринковим цінам на таке нерухоме майно на дату його внесення позивачем до статутного капіталу.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що в період, охоплений перевіркою (2016 рік), у ОСОБА_1 відсутній інвестиційний прибуток із відчуження інвестиційного активу (100 % частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАОР»), оскільки сума витрат на придбання цього інвестиційного активу (витрат на формування статутного капіталу шляхом передачі нерухомого майна) склала 49877000,00 грн та є рівною отриманому доходу від продажу 100 % частки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАОР» у грудні 2016 року на рівні 49877000,00 грн. Отже, фінансовий результат (прибуток) операцій з інвестиційними активами відсутній.
ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 отримала розглядувані об`єкти нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу, однак до матеріалів справи не надано жодних підтверджуючих документів, а судами у супереч твердженням контролюючого органу не досліджено відповідні обставини та не витребувано докази, що позбавляє можливості дослідити обставини, що безпосередньо впливають на правильне вирішення справи.
Верховний Суд ухвалою від 01 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області.
22 вересня 2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона зазначила, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 04 червня 2024 року № 23213/13-01-24-08-03/3115408147.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 04 липня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 29345/13-01-24-05, згідно з яким внаслідок порушення підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 167.5.1 пункту 167.5 статті 167, підпунктів 170.2.1, 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8977860,00 грн за основним платежем та 2244465,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 29346/13-01-24-08, згідно з яким внаслідок порушення пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 748155,00 грн за основним платежем та 187038,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 29330/13-01-24-08, згідно з яким внаслідок порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 статті 44 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн; № 29347/13-01-24-08, згідно з яким внаслідок порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 177.11 статті 177, пункту 179.1 статті 179 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн.
Сервіси для юристів