ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" серпня 2014 р. м. Київ К/800/16598/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Малиніна В.В., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення, визнання права та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року та постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2011 року, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2010 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним рішення відповідача - УПФ України в м. Умань Черкаської області щодо невизнання за ним права на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах України в період з 05.08.1981 року по 21.10.1997 року до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» для прокурорів і слідчих та відмови у призначенні йому пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»; визнати за ним право на зарахування до 20-річного стажу його роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену Законом України «Про прокуратуру» для прокурорів і слідчих, поряд зі стажем роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури України, часу проходження ним військової служби у Збройних Силах в період з 05.08.1981 року по 21.10.1997 року; зобов'язати відповідача зарахувати до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення за вислугою років працівникам прокуратури, час проходження ним військової служби з 05.08.1981 року по 21.10.1997 року, та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з дня подання заяви, тобто з 15.11.2010 року.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2011 року, частково зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року (виключено абз. 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції щодо визнання за позивачем певного права), адміністративний позов задоволено.
Суди попередніх інстанцій, мотивували свої рішення тим, що спеціальний стаж військової служби на посаді курсанта у військовому училищі та військова служба в Збройних Силах СРСР та України відносяться до роботи, що дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги, заявник зазначає, що ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено зарахування часу військової служби на офіцерських посадах у Збройних Силах до 20-річного стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років; відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час проходження позивачем військової служби з 05.08.1981 року до 21.10.1997 рік зараховується до загального трудового стажу, однак зазначений період не може бути зарахований до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Позивач з 05.08.1981 року по 21.10.1997 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та України, у тому числі з серпня 1981 року по червень 1985 року - курсантом Ризького вищого військово-політичного училища ім. Маршала Радянського Союзу Бірюзова С.С., а з червня 1985 року по жовтень 1997 року - на офіцерських посадах.
У період з грудня 1997 року по час звернення до суду першої інстанції з позовом, ОСОБА_4 працював на слідчих і прокурорських посадах органів військової прокуратури.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років. Однак, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області від 15.11.2010 року йому відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на Закон України «Про прокуратуру», яким не передбачено зарахування до 20-річного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, всього періоду військової служби (крім строкової).
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Згідно ч. 5 вищевказаної статті, до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Згідно з ст.11 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок», на громадян, які були прийняті до військово-навчальних закладів, перебували на дійсній військовій службі, розповсюджувалися обов'язки, які встановлені для військовослужбовців строкової служби.
Постановою верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території Республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
25.03.1992 року ухвалено Закон України №2232-ХП «Про військовий обов'язок і військову службу», у частині першій ст. 25 якого зазначено, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба. Законом України від 18.06.1999 року №766 «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в ст. 25 вказаного Закону внесено зміни, зокрема, ч. 6 визначено, що в строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та вищих навчальних закладах, які мають військові навчальні підрозділи, із розрахунку два місяці служби ( навчання ) у зазначених військових навчальних закладах за один місяць строкової військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дію нормативно -правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно -правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно - правовим актом.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що строк навчання позивача з серпня 1981 року по червень 1985 року - курсантом Ризького вищого військово-політичного училища ім. Маршала Радянського Союзу Бірюзова С.С. прирівнюється до строкової військової служби, яка підлягає зарахуванню до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
З приводу вимог про зарахування часу проходження військової служби на офіцерських посадах у Збройних Силах в період з липня 1985 року по 21.10.1997 року до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачені ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з дня подання заяви, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Як зазначалось вище, спеціальним законом, що визначає право та процедуру призначення пенсії в данному випадку є Закон України «Про прокуратуру».
Сервіси для юристів