ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 240/16540/24
адміністративне провадження № К/990/4810/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Нагірняк М.Ф.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2026 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів: Граб Л.С., Сторчака В. Ю.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо виплати щорічної разової грошової допомоги за 2022 рік та 2023 рік особі з інвалідністю внаслідок війни у меншому розмірі, ніж сім мінімальних пенсій за віком;
- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги за 2022 рік та 2023 рік особі з інвалідністю внаслідок війни у розмірі сім мінімальних пенсій за віком та з урахуванням раніше виплачених сум.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) має право на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Водночас у 2022 та 2023 роках відповідач виплатив йому зазначену допомогу у меншому розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України, а не Законом №3551-XII. На думку позивача, після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 підлягали застосуванню положення статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (далі - Закон № 367-XIV), а тому виплата допомоги у меншому розмірі є протиправною. У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату недоотриманих сум, однак відповіді на своє звернення не отримав, що стало підставою для звернення до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, у меншому розмірі, ніж 7 мінімальних пенсій за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 положення частини п`ятої статті 13 Закону №3551-XII підлягали застосуванню в редакції Закону №367-XIV, яка передбачала виплату особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Оскільки у 2022 році одночасно діяли норми Закону №3551-XII та положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"» від 07 травня 2022 року №540 (далі - постанова КМУ № 540), які по-різному визначали розмір такої виплати, суди дійшли висновку про необхідність застосування Закону №3551-XII як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за 2023 рік, суд першої інстанції врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23, та дійшов висновку, що виплата позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідала чинному на той час законодавчому регулюванню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2026 року у справі №240/16540/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
7. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 13, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), порушили положення статей 79, 122, 123, 242 КАС України, а також не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, від 22 липня 2021 року у справі №420/718/21, від 24 січня 2024 року у справі №240/11101/23.
8. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували, що для даної категорії справ встановлено шестимісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Оскільки щорічна допомога виплачується до 5 травня, а граничний термін її отримання через органи зв`язку чи банки встановлено до 30 вересня, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права (виплату в меншому розмірі) не пізніше 30 вересня відповідного року.
9. Скаржник також обґрунтовує свої доводи посиланнями на висновки Верховного Суду, які не були враховані судами першої і апеляційної інстанцій:
Сервіси для юристів