ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 240/15400/25
провадження № К/990/55962/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дубка Сергія Миколайовича на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, постановленої у складі головуючого судді Нагірняк М. Ф., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Граб Л. С., суддів: Сторчака В. Ю., Матохнюка Д. Б.
І. Обставини справи
1. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні йому у період з 27 січня 2023 року по 19 вересня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити йому за період з 27 січня 2023 року по 19 вересня 2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху з підстав частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано строк для усунення недоліків.
До суду надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій він зазначає, що лише з дня отримання листа, тобто з червня 2025 року, йому стало достеменно відомо про те, що відповідач неправильно нарахував грошове забезпечення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-262 КАС України.
3. 20 травня 2025 року до суду першої інстанції надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду з цим позовом.
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року, вказане клопотання Військової частини НОМЕР_1 задоволено, а позов залишено без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
5. Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при звільненні зі служби та отриманні 25 вересня 2023 року грошового забезпечення позивач мав бути обізнаним про порушення своїх прав. Натомість з цим позовом позивач звернувся у червні 2025 року з позовом про нарахування та виплату належного розміру грошового забезпечення за період з 27 січня 2023 року по 19 вересня 2023 року, а тому пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дубок С. М., зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. На обґрунтування касаційної скарги автор вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково взяли до уваги протиправне твердження роботодавця, що начебто строк звернення позивача до суду почав обчислюватися з отримання грошового атестата після звільнення.
Автор скарги наголошує, що саме відповідь відповідача на адвокатський запит від 13 червня 2025 року за вих. № 6245 є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплату належного розміру грошового забезпечення за період з 27 січня 2023 року по 19 вересня 2023 року.
8. Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2026 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції залишення позову (заяви) без розгляду та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права.
ІІІ. Нормативне врегулювання
9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Сервіси для юристів