ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2015 року м. Київ справа № 800/179/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. Суддів: Вербицької О.В. Ланченко Л.В. Лосєва А.М. Пилипчук Н.Г. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6
до Президента України Порошенка Петра Олексійовича
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_6 (далі - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка виразилася у невжитті ним заходів у межах повноважень, визначених Конституцією України, щодо відновлення права власності Українського народу (громадян України всіх національностей) на природний газ, що видобувається в Україні; зобов'язати Президента України: вжити заходів для забезпечення громадян України природним газом лише українського видобутку, відновити право власності Українського народу (громадян України всіх національностей) на природний газ, що видобувається в Україні, відновити право позивача на використання природного газу, що видобувається в Україні, без оплати його вартості як товару, розробити та подати до Верховної ради України законопроект, спрямований на реалізацію права власності Українського народу (громадян України всіх національностей) на природний газ українського видобутку, а також ветувати закони Верховної ради України, які порушують права власності Українського народу (громадян України всіх національностей) на природний газ українського видобутку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що його права та права Українського народу були порушені внаслідок продажу громадянам України природного газу, видобутого не в Україні, а імпортованого, за завищеними цінами, оскільки в ціну такого газу включається плата «за вартість газу як товару». Вважає, що Президент України, як гарант Конституції України, повинен відновити право власності позивача та Українського народу на природний газ, що видобувається в Україні, забезпечивши належним чином реалізацію статті 13 Конституції України.
У той же час відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що повноваження Президента України, визначені Конституцією України, є дискреційними, однак повинні здійснюватися ним у межах та порядку, визначених Основним Законом України та законами України. Зазначає, що до конституційних повноважень відповідача не входять повноваження щодо вирішення питань права власності, зокрема, на природний газ, а відтак у задоволенні позовних вимог вважає за необхідне відмовити.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Під час судового розгляду позивачем заявлено клопотання про оголошення перерви для підготовки письмової заяви про відвід колегії суддів, що здійснює розгляд справи.
Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача та о 10 год. 36 хв. оголошено перерву.
Об 11 год. 25 хв. продовжено розгляд справи після оголошеної перерви та встановлено неявку в судове засідання позивача. При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, про причини неявки він не повідомив.
Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно частини 6 зазначеної статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи можливість вирішення даної справи на основі наявних у ній доказів, а також не прибуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, за відсутності клопотань про розгляд справи за його участю та потреби заслуховувати експерта чи свідка, колегія суддів вирішила провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у позовній заяві, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла наступного висновку.
Однією з підстав для звернення позивача з даним позовом до суду слугувала протиправна, на його думку, бездіяльність Президента України Порошенка Петра Олексійовича, оскільки останній не вжив заходів у межах повноважень, встановлених Конституцією України, щодо відновлення права власності Українського народу (громадян України всіх національностей) на природний газ, що видобувається в Україні.
Відповідно до положень, викладених у частині першій статті 2, пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Отже, адміністративна юрисдикція охоплює публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (що передбачає наявність серед учасників спору публічного органу чи посадової особи), але й їх виникнення з приводу виконання суб'єктом владних повноважень своєї управлінської компетенції.
Виходячи з цілісності та системного аналізу Конституції України, яка має найвищу юридичну силу (частина друга статті 8), Конституція України при внесенні до неї змін передбачає збалансованість дій Президента України, народних депутатів України, Верховної Ради України при реалізації волі народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні.
Вичерпний перелік повноважень Президента України визначений статтею 106 Конституції України.
Водночас, законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У той же час, під бездіяльністю розуміється певна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.
Сервіси для юристів