ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2015 року м. Київ К/800/34016/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Білуги С.В.,
Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі за позовом Млинівського міжрайонного прокурора до Миколаївської сільської ради Млинівського району Рівненської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У грудні 2013 року Млинівський міжрайонний прокурор звернувся з адміністративним позовом до Миколаївської сільської ради Млинівського району Рівненської області про визнання рішення сільської ради протиправним та зобов'язання відповідача припинити повноваження Миколаївського сільського голови.
Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 14 березня 2014 року в задоволенні позову Млинівського міжрайонного прокурора відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року скасовано постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 14 березня 2014 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Млинівського міжрайонного прокурора задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської сільської ради №146 від 26 липня 2013 року «Про подання Млинівського міжрайонного прокурора №64-1635 вих.13 від 03 липня 2013 року «Про скасування рішення Миколаївської сільської ради №136 від 15 квітня 2013 року». Зобов'язано Миколаївську сільську раду Млинівського району Рівненської області припинити повноваження Миколаївського сільського голови ОСОБА_2 у відповідності до частини першої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з 15 квітня 2013 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року скасувати, а постанову Млинівського районного суду від 14 березня 2014 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру в сумі 1332,57 грн.
Рішенням Миколаївської сільської ради Млинівського району Рівненської області «Про доцільність перебування ОСОБА_2 на посаді Миколаївського сільського голови» №136 від 15 квітня 2013 року постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2013 року взято до відома, проте за результатами відкритого голосування рішення про припинення повноважень сільського голови ОСОБА_2 прийнято не було.
03 липня 2013 року Млинівська міжрайонна прокуратура звернулась із поданням до Миколаївської сільської ради Млинівського району Рівненської області про скасування рішення цієї ради №136 від 15 квітня 2013 року.
Рішенням Миколаївської сільської ради Млинівського району Рівненської області №146 від 26 липня 2013 року зазначене подання прокурора взято до відома та скасовано рішення сільської ради №136 від 15 квітня 2013 року, проте за результатами відкритого голосування рішення про припинення повноважень сільського голови ОСОБА_2 прийнято не було.
Пунктом 3-1 частини першої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що повноваження сільського, селищного, міського голови, вважаються достроково припиненими у разі: набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» - з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до уваги зазначений факт.
Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади: з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, - з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт.
Як свідчить аналіз вищезазначених норм, сільська рада, отримавши рішення суду про притягнення сільського голови до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, має взяти до відома зазначений факт, про що і було зазначено в рішеннях Миколаївської сільської ради №136 від 15 квітня 2013 року та №146 від 26 липня 2013 року.
Проте, сільською радою не були припинені повноваження сільського голови ОСОБА_2, а вказане питання, всупереч вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», поставлено на голосування, за наслідками якого рішення про припинення повноважень сільського голови ОСОБА_2 прийнято не було.
Крім того, зазначення у рішеннях Миколаївської сільської ради про взяття до відома факту вчинення корупційного правопорушення не може свідчити про дострокове припинення повноважень сільського голови, оскільки припинення таких повноважень передбачає настання певних наслідків та проведення відповідної процедури звільнення.
За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що рішення Миколаївської сільської ради №146 від 26 липня 2013 року «Про подання Млинівського міжрайонного прокурора №64-1635 вих.13 від 03 липня 2013 року «Про скасування рішення Миколаївської сільської ради №136 від 15 квітня 2013 року» необхідно визнати протиправним та скасувати.
Водночас, згідно пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Сервіси для юристів