ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2026 року
м. Київ
справа № 380/137/25
адміністративне провадження № К/990/51083/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року (суддя: Кондратюк Ю.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (судді: Затолочний В.С., Глушко І.В., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1 зазначив, що в період проходження військової служби з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сумській області, на підтвердження чого надав довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 вересня 2023 року № 24. Водночас, за твердженням позивача, відповідач не здійснив виплату йому збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 100 000,00 грн за вказаний період.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з положень Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, якими урегульовано порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Проаналізувавши положення зазначеного Окремого доручення, суди зазначили, що додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн виплачується військовослужбовцям пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Разом із тим суди встановили, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач у спірний період брав безпосередню участь у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії.
Посилання позивача на довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 вересня 2023 року №24 суди оцінили критично, вказавши, що така довідка не є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди. Суди звернули увагу, що зазначена довідка видана відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій…» та, згідно з пунктом 4 цієї постанови, є підставою саме для надання статусу учасника бойових дій.
Зважаючи на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за спірний період, у зв`язку з чим відмовили у задоволенні позову.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували пункти 3, 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 та не врахували правових висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові від 02 липня 2024 року у справі №500/714/23.
У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах, допускає альтернативність і не зведений винятково до їх сукупності, а довідка є належним доказом безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях.
На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій помилково звели можливість підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах виключно до сукупності документів, проігнорувавши інші допустимі засоби доказування безпосередньої участі, зокрема документи, видані військовою частиною або органом, у якому військовослужбовець проходив службу.
Унаслідок такого підходу суди безпідставно не визнали належним та допустимим доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях за спірний період довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 вересня 2023 року №24 та відмовили у задоволенні позову.
Сервіси для юристів