ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2026 року
м. Київ
справа № 260/3985/24
адміністративне провадження № К/990/9771/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №260/3985/24,
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою адвоката Клименко Яни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, прийняте у складі головуючого судді Рейті С.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області від 02 травня 2024 року №21011500094280 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , яка видана громадянину Ірану ОСОБА_1 .
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що 27.09.2023 йому було видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 з датою закінчення строку дії 31.08.2027. Однак 17.05.2024 з повідомлення в мережі Viber від провідного фахівця відділу міжнародних зв`язків ННЦ міжнародної діяльності Національного університету біоресурсів і природокористування України Пономаренко Тетяни Юріївни позивач дізнався, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області було прийняте рішення № 21011500094280 від 02.05.2024 про скасування його посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322. Позивач звертає увагу на те, що у вказаному рішенні відповідачем не зазначено, на підставі яких конкретно його дій зроблено висновки про припинення підстави для його перебування на території України, або який саме юридичний факт дав підстави для висновку про те, що будь-які його дії можуть бути розцінені як такі, що загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. В оскаржуваному рішенні про скасування посвідки також не вказано про фактичні обставини того, на підставі яких відомостей відповідачем зроблений висновок про вчинення позивачем конкретних кримінально/адміністративно-карних дій, що загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, вина позивача у вчиненні правопорушень, яку було б доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком/постановою суду, а також не зазначено про наявність будь-яких кримінальних проваджень чи вироків суду щодо позивача. Позивач указує на те, що він не має судимостей та не притягувався до кримінальної відповідальності, під слідством та судом не перебуває.
3. Позивач зазначає про те, що на території України на законних підставах він перебуває з 2016 року, а з 30 червня 2023 року є аспірантом Національного університету біоресурсів і природокористування України за денною формою здобуття освіти. Також є членом Української асоціації лікарів ветеринарної медицини дрібних тварин. У березні 2022 року звернувся до посольства з повідомленням про те, що він готовий воювати за Україну або бути волонтером, весь час бере активну участь в усіх протестах громадян Ірану проти дій держави свого громадянства, що спрямовані на підтримку рф, здійснює волонтерську діяльність та активно допомагає пораненим військовим, які проходять реабілітацію.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
4. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення містить посилання на норми Порядку №322, на підставі якої було відмовлено в оформленні/видачі посвідки. При цьому, про мотиви прийняття оскаржуваного рішення, а саме наявності подання Служби безпеки України від 22.03.2023 №14/3/2-4713, відповідачем повідомлено у відзиві на позовну заяву під час розгляду справи в суді. Суд погодився з доводами відповідача, що наявність вказаної інформації Служби безпеки України щодо позивача є підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання.
6. Оцінивши оскаржуване рішення, суди дійшли висновку, що таке рішення відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, а відповідач при його прийнятті діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також суди виходили з того, що Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області не наділене повноваженнями щодо роз`яснення або тлумачення висновків чи тверджень Служби безпеки України, а також не наділене повноваженнями вчиняти будь-які дії, що входять до компетенції розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
7. Також суд апеляційної інстанції звернув у вагу на те, що суд не може надавати правової оцінки інформації, що була підставою для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки орган, якій її надав - Департамент захисту національної державності Служби безпеки України - не є відповідачем у справі та вимога щодо оскарження дій цього органу стосовно надання вказаної інформації як такої, що не відповідає дійсності, позивачем заявлена не була.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, адвокат Клименко Яна Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
9. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, представник позивача посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
10. У касаційній скарзі касатор зазначає про те, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, застосували норму права - підпункт 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі №160/6995/23, від 14 квітня 2020 року у справі №480/296/19, від 20 червня 2018 року у справі №825/1340/16.
11. Представник позивача вказує на те, що при розгляді цієї справи відповідачем не було надано доказів щодо позивача, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення стосовно вчинення позивачем дій, зазначених у поданні Служби безпеки України. Посилання лише на наявність оперативної інформації, без розкриття жодної інформації про зібрані дані, не є підставою для висновку про наявність загрози національній безпеці України. Також касатор звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено адміністративної процедури оскарження подання Служби безпеки України. Стосовно процедури оскарження в судовому порядку, то таке подання не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення територіального органу ДМС. Обґрунтованість такого подання має перевірятися територіальним органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд. Отже, при розгляді справи суди попередніх інстанцій, в порушення статті 2 КАС України, не виконали завдань адміністративного судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. Крім того у касаційній скарзі представник позивача вказує на те, що позивач не вчиняв жодних дій/бездіяльності, які б загрожували національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, як і не вчиняв злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, та не розшукуюся у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визначається тяжким злочином. Касатор наголошує, що позивач є громадянином Ісламської Республіки Іран, з 2016 року (протягом 8-ми років) він перебував на території України на законних підставах. Позивач є сумлінним студентом та аспірантом, Національний університет біоресурсів та природокористування України оголосив йому Подяку за значний особистий внесок у розвиток факультету ветеринарної медицини, активно займається науковою діяльністю, долучається до розвитку ветеринарної науки України, про що свідчать сертифікати, які підтверджують його участь у різноманітних Міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах в 2023-2024 роках.
ІV. Позиція інших учасників справи
Сервіси для юристів