ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 320/4559/20
адміністративне провадження № К/990/31797/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року (суддя Марич Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (головуючий суддя Вівдіченко Т.Р., судді: Кузьмишина О.М., Ключкович В.Ю.) у справі № 320/4559/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
29 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» (далі - ТОВ «ЛИСТКОМ») звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2019 року:
- № 0002071202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 309 224 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 077 306 грн;
- № 0002081202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 282 140 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що в основу прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем були покладенні безпідставні, необґрунтовані, та, як наслідок, неправомірні висновки акту перевірки, які не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість. Стверджував і про те, що висновки податкового органу про те, що правовідносини ТОВ «ЛИСТКОМ» з деякими контрагентами не мали реального характеру спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані товариством.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, позов задовольнив повністю.
Верховний Суд постановою від 31 травня 2023 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не в повному обсязі встановили наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, не в повній мірі встановили обставини, зокрема, щодо руху товару та його транспортування, та наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.
За наслідками повторного перегляду справи Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану, щодо руху товару, а первинні документи, які спростовували б висновки контролюючого органу до суду не надано. Також суди відзначили, що позивач не надав документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.
У зв`язку з цим, суди виснувались, що позивач не довів наявності обставин та підстав правомірного формування спірних сум податкових вигод, що свідчить про порушення ТОВ «ЛИСТКОМ» вимог абзацу 5 статті 1, пункту 2 статті 3 Закону № 996-ХIV, підпунктів 14.1.36, 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4 309 224,00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 282 140,00 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зокрема, позивач в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що відповідач не надав доказів, на підтвердження обґрунтованості висновків Акту перевірки та його правової позиції, з огляду на те, що вони будувалась виключно на загальних твердженнях, суб`єктивних висновках та без будь-якої деталізації суті та змісту порушення. Позиція відповідача формувалася з наступного: а) відсутність в деяких первинних документах підписів посадових осіб підприємств; б) невідповідності даних фінансово-господарських операцій, даним зазначених в товарно-транспортних накладних, оскільки в деяких накладних зазначено лише місто розвантаження продукції, без зазначення повної адреси тощо; в) невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару (послуг), без будь-якої деталізації в чому саме полягає така невідповідність; г) відсутність трудових ресурсів, основних фондів, технічних та технологічних можливостей для здійснення господарських операцій; ґ) невідповідність обсягів постачання, обсягам придбання. На переконання позивача, така позиція відповідача ґрунтується на загальних припущеннях без їх конкретизації та підтвердження відповідними доказами, що суперечить вимогам частини другої статті 77 КАС України.
Також позивач стверджує, що судами попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, не надано належної правової оцінки доводам позивача і, як наслідок, не здійснено дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів та не надано їм належної правової оцінки, чим допущено порушення норм процесуального законодавства.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить судові рішення залишити без змін як законні і обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.
Сервіси для юристів