ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 420/24135/25
касаційні провадження № К/990/42372/25, К/990/41360/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Державної податкової служби України (далі - ДПС України) та Головного управління ДПС в Одеській області (далі - Управління) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 (суддя Бабенко Д.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Кравченко К.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
У липні 2025 року Товариство звернулося до суду з позовом до Управління, в якому просило: скасувати рішення Управління від 11.07.2025 №488/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензій на право провадження відповідного виду господарської діяльності; скасувати рішення Управління від 11.07.2025 №489/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Також, Товариство подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просило суд: зобов`язати ДПС України утриматися від вчинення дій щодо прийняття рішення про припинення дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 терміном дії з 09.11.2023 до безстроково - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі; зупинити дію рішення Управління від 11.07.2025 №488/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі без додання спирту №990208202300077 від 28.08.2023 та ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту) №990209202300064 від 28.08.2023; зупинити дію рішення Управління від 11.07.2025 №489/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15020308202403921 (термін дії до 12.09.2025).
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки основним видом діяльності Товариства є виробництво та оптова торгівля алкогольними напоями. Товариство намагається зберегти не лише свої активи та ділову репутацію, але й робочі місця працівників та виконати свої зобов`язання щодо сплати податків до державного бюджету. Також, позивач наголошував, що продукція Товариства реалізовується у національних мережах магазинів, зокрема, в таких як «АТБ». Співпраця із контрагентами здійснюється на дуже жорстких умовах, за порушення яких на постачальника (позивача) покладаються особливо обтяжливі для підприємства штрафні санкції. Крім того, Товариство є роботодавцем для великої кількості працівників, що підтверджується штатним розписом. Отже, на переконання позивача, анулювання ліцензій спричинить зупинення господарської діяльності Товариства, невиконання зобов`язань перед контрагентами, руйнування ділової репутації перед контрагентами, застосування до позивача штрафних санкцій у великому розмірі за невиконання умов договорів із контрагентами, блокування формування доходу як наслідок неможливість сплати позивачем податків, виплати заробітної плати. Окрім того, Товариства наголошувало про існування небезпеки порушення своїх прав до вирішення питання у справі по суті у можливості прийняття ДПС України розпорядження про припинення дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 від 09.11.2023 (термін дії безстроково) на підставі частини другої статті 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», враховуючи невідворотність наслідків такого рішення у вигляді повного зупинення проваджуваної діяльності. За твердженням позивача, припинення вищенаведених ліцензій суттєво впливає на ведення господарської діяльності, а саме - може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки діяльність Товариства з виготовлення та реалізації алкогольних напоїв, що є основним видом діяльності позивача, можлива лише за наявності вказаних вище ліценцій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, блокує формування доходу та виплати працівникам заробітної плати. Крім іншого, Товариство посилалося на те, що правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у такій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755/21, від 13.07.2022 у справі № 240/26736/21, від 11.01.2023 у справі № 640/10679/21 дійшов висновків про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для вжиття заходів забезпечення позову.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 30.07.2025, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025, заяву Товариства про забезпечення позову задовольнив. Зупинив дію рішення Управління від 11.07.2025 №489/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15020308202403921 терміном дії до 12.09.2025 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Зупинив дію рішення Управління від 11.07.2025 №488/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №990208202300077 від 28.08.2023 терміном дії до 28.08.2028 та ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту) №990209202300064 від 28.08.2023 терміном дії до 28.08.2028 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Зобов`язав ДПС України утриматися від вчинення дій щодо прийняття рішення про припинення дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 від 09.11.2023 терміном дії безстроково - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до ухвалення рішення у справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, а саме: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати працівникам та виконати свої зобов`язання щодо сплати податків до державного бюджету, негативні наслідки у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання (у тому числі застосування санкцій з боку контрагентів позивача за невиконання укладених угод) тощо. На переконання судів, невжиття заходів забезпечення позову призведе до настання негативних наслідків, для відновлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, а застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій визнано достатнім та співмірним для захисту прав позивача від можливих порушень вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання ДПС України утриматися від вчинення дій щодо прийняття рішення про припинення дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв. При цьому, суди зазначили, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Підставою для касаційного оскарження скаржник вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.08.2022 у справі № 420/21952/21 та у постанові від 19.05.2020 у справі № 160/10287/19, у подібних правовідносинах. На переконання Управління, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований Товариством спосіб фактично вирішило спір по-суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. Контролюючий орган зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях суди не навели мотиви, з яких вони дійшли висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Товариства до ухвалення рішення у справі, або захист цих прав свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказали ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.10.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПС України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Підставою для касаційного оскарження скаржник вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 150, 151 КАС України, за якими наявна практика Верховного Суду з іншим застосуванням. Скаржник зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанови від 20.03.2019 у справі № 826/14951/15, від 11.12.2019 у справі № 826/16216/18, від 13.10.2020 у справі № 460/549/20, від 11.03.2021 у справі № 640/23179/19, від 30.09.2021 у справі № 160/7358/21, від 04.08.2022 у справі № 420/21952/21 та інші) метою інституту забезпечення позову є захист прав позивача від потенційної шкоди, завданої відповідачем, а не захист від відповідальності за його власні порушення. Також, скаржник наголошує, що забезпечення позову у визначений позивачем спосіб фактично надає ліцензіату право без жодних обмежень продовжувати здійснювати діяльність з оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності передбачених законом підстав (на підставі ліцензій, що є анульованими) та незважаючи на наявність спору про таку можливість, чим, з позиції Верховного Суду (постанова від 16.11.2022 у справі № 640/7523/22) фактично легалізує спрямованість позивача здійснювати ліцензійну діяльність поза межами податкового контролю. На переконання скаржника, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не давав судами попередніх інстанцій підстав для вжиття заходів забезпечення позову у відношенні ДПС України, який по аналогії застосування правової позиції Верховного Суду (постанови від 27.02.2025 у справі № 420/17645, від 08.05.2025 у справі № 380/14214/24) є неприйнятним у такому спорі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.10.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.01.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 15.01.2025.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частинами першою та другою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Сервіси для юристів