ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" січня 2016 р. м. Київ К/9991/74380/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-будсервіс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 по справі № 2-а-2413/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-будсервіс"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Товариством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 08.02.2012 № 0001512305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 103 845,00 грн. та від 27.02.2012 № 0002202305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 35 880,00 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат за договорами про надання юридичних послуг та про проведення маркетингових досліджень підтверджено належно оформленими первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт, звітами до актів виконаних робіт.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено перевірки Товариства з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Бізнес консалтинг плюс» їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, за результатами яких складено акти від 20.01.2012 № 155/2305/32678084 та від 09.02.2012 № 601/2305/32678084.
У ході вказаних перевірок працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 139 725,00 грн.
Такі висновки фахівців контролюючого органу мотивовано відсутністю реального вчинення господарських операцій за договорами про надання юридичних послуг та про проведення маркетингових досліджень, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Бізнес консалтинг плюс», оскільки вказані контрагенти (згідно акту від 14.12.2011 про неможливість проведення перевірки у ТОВ «Промтехноопт», пояснень директора ТОВ «Бізнес консалтинг плюс») не знаходяться за юридичною адресою, не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а отже вказані договори не спричиняють настання реальних правових наслідків, зокрема, і щодо формування позивачем валових витрат.
На підставі актів перевірок та вказаних висновків Державною податковою інспекцією прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
У цій справі, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, а також досліджених у ході розгляду справи копій договорів про надання юридичних послуг від 01.08.2011, договору про проведення маркетингових досліджень від 05.07.2011, актів виконаних робіт, звітів до актів виконаних робіт, наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано валові витрати, дійшли висновку, що проведені позивачем операції з придбання послуг у контрагентів фактично не спричинили реальних правових наслідків, оскільки акти виконаних робіт мають типовий зміст без конкретизації наданих послуг, не містять інформації, щодо осіб, які надавали послуги та консультації, як не містить такого переліку і звіт про надання послуг по проведенню маркетингового дослідження.
Проте з таким висновком судів погодитись не можна з огляду на наступне.
Так, відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.
Відповідно до абз. "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
А п. 138.10.4 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що до інших операційних витрат належать витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства.
Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Сервіси для юристів