ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/32504/14
К/800/32956/14 К/800/33820/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.,
секретар Антипенко В.В.,
за участю представника Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» - Бабешка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ), Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Спеціалізована ДПІ) та Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» (далі - Товариство) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 808/1964/13-а за адміністративним позовом Товариства до ДПІ, третя особа: Спеціалізована ДПІ,
про скасування рішення щодо відмови у прийнятті податкової звітності та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування рішення ДПІ щодо відмови у прийнятті уточнюючих декларацій з акцизного податку за період з березня 2010 року до грудня 2012 року, оформлене повідомленням №179/10/15/216 від 4.02.2013 року; зобов'язання ДПІ зареєструвати зазначені уточнюючі декларації та врахувати їх в податковому обліку; зобов'язання ДПІ погасити податкові векселі, які емітовані Товариством: АА № 2540289, АА № 2540288, АА № 2540291 від 15.11.2012 року, АА № 2540292, АА № 2540293, АА № 2540294, АА № 2540295, АА № 2540296, АА № 2540297, АА № 254098 від 19.11.2012 року, АА № 2540299, АА № 2540300 від 21.11.2012 року, АА № 2540301, АА № 2540302 від 23.11.2012 року, АА № 2540303, АА № 2540304 від 30.11.2012 року, АА № 2540305, АА № 2540306, АА № 2540307, АА № 2540308, АА № 2540309 від 12.12.2012 року.
Зазначило, що висновок податкового органу про порушення Товариством вимог п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, неподання додатків до декларації з акцизного податку, є помилковими у зв'язку з тим, що розрахунок суми зменшення акцизного податку на суму податку, визначену із фактично втраченої кількості етилового неденатурованого спирту під час транспортування та зберігання, у процесі виробництва готової продукції, а також з фактично повернутого невиправного браку, не подається разом із податковою декларацією, а є самостійним документом, що враховується органами податкової служби та самим платником при обліку податкових векселів із акцизного податку.
Товариство подавало розрахунки суми зменшення акцизного податку на суму податку, визначену виходячи із фактично втраченої кількості цього спирту за періоди, що уточнюються. Відсутність підпису представника податкового посту на цих розрахунках пояснюється тим, що на момент виявлення помилок у заповненні розрахунків за період з березня 2010 до груденя 2012 року на підприємстві був відсутній податковий пост, що зробило неможливим виконання вимоги щодо їх підписання представником податкового посту.
20 січня 2014 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд зазначив, що правові підстави для прийняття уточнених розрахунків та більш того, зобов'язання податкового органу погасити податкові векселі відсутні, а позовні вимоги Товариства є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Подання уточнюючого розрахунку за зазначений Товариством період здійснено безпідставно, оскільки фактично при обчислені та сплаті акцизного збору у звітні періоди в процесі транспортування, виробництва та зберігання готової продукції Товариством здійсненні не були.
29 травня 2014 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року скасована, позов задоволено частково.
Рішення ДПІ щодо відмови у прийнятті уточнюючих декларацій з акцизного податку за період з березня 2010 року до грудня 2012 року, оформленого повідомленням №179/10/15/216 від 4.02.2013 року, скасоване; визнано датою подання уточнюючої декларації з акцизного податку та уточнюючого розрахунку - 31 січня 2013 року (дату фактичного надходження зазначених документів до податкового органу).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Задовольняючи частково позов, суд зазначив, що відмова податкового органу вмотивована лише відсутністю підпису податкового посту на розрахунку зменшення акцизного податку, який є обов'язковим на думку ДПІ. Відсутність зазначеного підпису не може свідчити про порушення Товариством вимог п. 46.1 ст. 46, п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, оскільки цей розрахунок не передбачений додатком до податкової декларації, а є лише окремим документом, що підтверджує розрахунки.
Посилання податкового органу на цей розрахунок безпідставне, оскільки графа 11 додатку 3 до декларації акцизного податку не відноситься до обов'язкових реквізитів податкової декларації.
Позовна вимога Товариства щодо зобов'язання ДПІ погасити податкові векселі, які емітовані Товариством, безпідставна, оскільки їх погашенню передує процедура перевірки розрахунків зменшення суми акцизного податку і узгодження основної суми податкового зобов'язання зі сплати акцизного податку.
ДПІ та Спеціалізована ДПІ звернулися із касаційними скаргами про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.
Товариство також звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ДПІ та Спеціалізованої ДПІ не підлягають задоволенню, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню з таких підстав.
Сервіси для юристів