ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 360/1756/25
адміністративне провадження № К/990/34964/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2025, постановлену суддею Борзаницею С. В., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026, ухвалену колегією суддів у складі Геращенка І. В., Блохіна А. А., Сіваченка І. В., у справі № 360/1756/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина), в якій просила:
- визнати протиправними дії Військової частини щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 14.08.2020 по 15.08.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2023 роки без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та розрахункової величини 2684,00 грн у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов`язати Військову частину здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 14.08.2020 по 15.08.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 - 2102 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 - 2270 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 - 2481 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 - 2684 грн, розрахункової величини 2684 грн на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.09.2025 залишив позовну заяву без руху з підстав, зокрема, пропущення встановленого строку звернення до суду.
Суд першої інстанції виходив із того, що у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби строк звернення до суду визначається статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
До 19.07.2022 вимоги про стягнення належної працівникові заробітної плати не обмежувалися будь-яким строком звернення до суду. Водночас після 19.07.2022 для вирішення таких трудових спорів установлено тримісячний строк звернення до суду.
Оскільки заявлені позивачем вимоги охоплюють період з 14.08.2020 по 15.08.2023, частина цього періоду припадає на час, коли строк звернення до суду не був обмежений, а інша частина - на час дії тримісячного строку звернення до суду.
Відтак щодо вимог, які охоплюють період після 19.07.2022, позивач, звернувшись до суду 04.09.2025, пропустила установлений законом строк, однак заяви про його поновлення та доказів поважності причин пропуску не подала.
На виконання ухвали про залишення позову без руху позивач надіслала заяву, в якій просила поновити строк звернення до суду, урахувавши те, що письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, відповідач їй не надсилав, а про порушення своїх прав вона дізналася після отримання відповіді від Військової частини листом від 19.08.2025 № 09/П-102/104).
Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.09.2025 прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Водночас суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, зазначив, що наявних в матеріалах справи документів недостатньо для з`ясування питання, чи пропущений позивачем строк звернення до суду з поважних причин, а тому заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду буде вирішена під час розгляду справи.
Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.11.2025, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026, позовні вимоги в частині, які охоплюють період з 19.07.2022 по 15.08.2023, залишив без розгляду.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач щомісячно отримувала грошове забезпечення, а тому мала можливість своєчасно дізнатися про його розмір та складові, у тому числі про величину прожиткового мінімуму, застосовану під час розрахунку.
Суди зазначили, що отримання у серпні 2025 року листа від Військової частини у відповідь на звернення позивача не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатися про порушення свого права, а лише свідчить про час, коли позивач почала вчиняти дії для його захисту.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись з ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник наголошує про те, що спір стосується виплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України, яка, хоча і визначає тримісячний строк звернення до суду, але й визначає також початок перебігу такого строку - день одержання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.
Проте суди попередніх інстанцій помилково пов`язували початок перебігу такого строку з днем, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права, не з`ясувавши факт настання обставин, з якими закон пов`язує початок строку звернення до суду, а саме - день одержання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.
Сервіси для юристів