ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 240/26458/25
адміністративне провадження № К/990/30174/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №240/26458/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року (прийняте суддею Семенюком М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2026 року (ухвалену у складі колегії: судді-доповідача Боровицького О.А., суддів Курка О.П. та Ватаманюка Р.В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий виклад обставин та судових рішень у справі
1. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо обрахунку в довідці від 15 вересня 2025 року №9/3-2007 станом на 01 січня 2023 року надбавки за вислугу років (40,0%), надбавки за особливості проходження служби (50,0%), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10%) та премії (114,0%) виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн;
- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704, із зазначенням надбавки за вислугу років - 40,0% від посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за особливості проходження служби - 50,0% від посадового окладу, окладу за військове звання і надбавки за вислугу років; надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 10% від посадового окладу та премії в розмірі - 114,0% від посадового окладу, обчислених з посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року скасовано, а провадження у справі закрито.
4. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі №240/2137/25, на виконання якого Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України було виготовлено довідку від 15 вересня 2025 року №9/3-2007.
5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачені спеціальні процесуальні механізми судового контролю за виконанням судових рішень, а тому позивач у разі незгоди з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення у справі №240/2137/25, повинен був звертатися із відповідною заявою в межах цієї справи, а не пред`являти новий адміністративний позов.
6. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що, ухвалюючи постанову про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції порушив положення пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
9. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив предмет цього спору з питанням належного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі №240/2137/25.
10. Скаржник наголошує, що під час розгляду справи №240/2137/25 судом не досліджувалося та не вирішувалося питання щодо порядку визначення конкретних розмірів надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії, які відповідач мав зазначити у довідці про розмір грошового забезпечення.
11. У рішенні від 26 червня 2025 року у справі №240/2137/25 Житомирський окружний адміністративний суд зобов`язав відповідача зазначити у довідці відомості про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, проте розрахункова база для визначення грошового вираження цих складових предметом судового розгляду не була.
12. На думку скаржника, саме під час виготовлення довідки від 15 вересня 2025 року №9/3-2007 відповідачем вчинено нові дії, які, на думку скаржника, є протиправними та полягають у визначенні додаткових складових грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
13. Вказані дії, за твердженням позивача, створили нові юридичні наслідки та порушили його право на визначення належного розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а тому їх правомірність може бути предметом самостійного позовного провадження.
Сервіси для юристів