ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" травня 2015 р. м. Київ К/800/47933/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю позивачів представника позивачів представників Хмельницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Хмельницької обласної державної адміністрації Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Кравцова О.В., ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 Кримчака О.А. Конєва Є.С., Мельник Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_5 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Хмельницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, -
В С Т А Н О В И В:
30 грудня 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 пред'явили позов до Хмельницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправною дію Хмельницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Хмельницької обласної державної адміністрації у вигляді надання Рекомендації Хмельницьким обласним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 16 жовтня 2013 року № 740 про відмову у включенні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків - вихователів.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржники оскаржили їх.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що 16 жовтня 2013 року Хмельницьким обласним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Хмельницької обласної державної адміністрації прийнято Рекомендацію № 740 про включення до Єдиного електронного банку даних про дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, згідно висновку якої не рекомендовано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 включити до Єдиного електронного банку даних про дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів в якості батьків-вихователів.
Відповідно до Рекомендації № 740 від 16 жовтня 2013 року позивачі вдруге проходили навчання, оскільки після навчання, яке вони проходили у 2008 році, подружжя не створило дитячий будинок сімейного типу, а взяло під опіку троє дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. На час надання оскаржуваної рекомендації ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повнолітні і проживають окремо у гуртожитку. Строк дії документів на створення дитячого будинку сімейного типу закінчився у 2009 році. Рекомендація, яка видана сім'ї за результатами навчання, була позитивною.
Під час другого навчання подружжя відвідувало майже всі заняття, проте частину занять відвідувалося одним із подружжя. Кандидати проявляли обізнаність щодо нормативно - правових документів та зацікавленість у проходженні навчання. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 приймали активну участь у інтерактивних вправах, рольових іграх та обговореннях, включалися у групову роботу, відповідально ставилися до виконання домашнього завдання, ділилися власним досвідом виховання біологічних дітей та дітей, які знаходились під опікою. Правил, які були прийняті під час тренінгу дотримувалися, окрім правила стосовно недопущення запізнень. Реакції на життєві історії дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування свідчили про їх впевненість у власних силах. Домінуючими рисами поведінки ОСОБА_14 є підвищена контактність, багатослівність, яскраво виражена жестикуляція, міміка, енергійність та підвищена емоційність, що говорить про тип темпераменту холерика. Проявлялася дратівливість раптовими спалахами, але швидко переходила у спокійний стан. Вищевказані особистісні характеристики ОСОБА_14 можуть говорити про ризик емоційних спалахів, що негативно впливатимуть на перебування дітей у сім'ї.
Крім цього, у Рекомендації зазначено, що ОСОБА_13 за характером є стриманою, врівноваженою, тактовною особистістю. Під час навчання виявляв меншу зацікавленість ніж ОСОБА_14, про що свідчило відволікання на мобільний телефон. ОСОБА_15 брав активну участь у рольових іграх і ділився негативними досвідом та проблемами у вихованні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Під час обговорення теми формування прив'язаності у дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до прийомних батьків, ОСОБА_15 висловлював власні переконання щодо неможливості формування у вищевказаних дітей здорової прив'язаності, а лише відчуженості або залежності.
Аналізуючи досвід виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування відповідач у Рекомендації зазначив, що 27 липня 2012 року мав місце факт самовільного залишення місця проживання опікуна неповнолітнім ОСОБА_12 У ході розшукових заходів проведених Південно-західним ВМ ХМВ УМВСУ хлопчик був знайдений у біологічної матері в с.Ладиги, Старокостянтинівського р-ну та повернутий 28 липня 2012 року. Опікун на момент втечі хлопчика перебувала на відпочинку в АР Крим. У ході усної бесіди працівниками ВКМСД ПЗВМ хлопчик повідомив, що в даній сім'ї він перебувати не хоче, проте чому пояснити не зміг. Після вищевказаного випадку сім'ї було запропоновано соціальний супровід та допомога психолога Хмельницького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, але ОСОБА_6 проігнорувала допомогу, про що підтверджує лист служби у справах дітей від 11 вересня 2012 року.
У Рекомендації також зазначено, що негативний досвід виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, опираючись на зафіксовані події, ставить під сумнів можливість кандидатів у батьки-вихователі забезпечити повноцінне життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців. Крім цього, 31 січня 2013 року у ході ознайомлення з актом обстеження житлово-побутових умов спеціалістами служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_6 відмовилась підписувати акт та розірвала його в присутності членів комісії, що свідчить про неготовність до співпраці кандидатів у прийомні батьки, відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу» функціонування дитячого будинку сімейного типу потребує здійснення постійного соціального супроводження, яке можливе за умов співпраці з соціальними працівниками.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що в Рекомендації № 740 від 16 жовтня 2013 року викладені причини прийняття рішення щодо не включення позивачів до Єдиного електронного банку даних як потенційних кандидатів в опікуни. Зокрема, досліджено мотивацію, стабільність та якість міжособистісних стосунків, навичок та спроможність виховання дітей позивачами, досліджено ризики, які можливі при створені позивачами дитячого будинку сімейного типу, врахування яких дало підстави не рекомендувати для включення до Єдиного банку даних потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів позивачів.
У зв'язку із цим суд першої інстанції погодився із представником відповідача, що в Рекомендації зазначені обставини, що мали місце, в тому числі залишення місця проживання опікуна неповнолітнім ОСОБА_12, незалежно від наявності чи відсутності вини позивачів.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що суб'єктивні висновки фахівців відповідача зумовлені дослідженням поведінки позивачів безпосередньо під час навчання, а також враховано цілі позивачів щодо створення дитячого будинку сімейного типу, що в сукупності дало підстави для сумніву в доцільності надати позивачам позитивну рекомендацію, що було підтверджено в судовому засіданні свідками ОСОБА_16, ОСОБА_17 - фахівцями Хмельницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, які приймали участь в організації навчання та наданні оскаржуваної Рекомендації.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Рекомендація про не включення позивачів до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів прийнята колегіально тренерами курсів підготовки, містить обґрунтування прийняття зазначеного рішення, відповідає вимогам, затвердженим наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 25 вересня 2009 року № 3385 «Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і служб у справах дітей у процесі встановлення опіки, піклування, створення та забезпечення діяльності прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу», та є законною, а відповідач при винесенні Рекомендації діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.
Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства, визначені Законом України «Про забезпечення організаційно-соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342 (далі - Закон № 2342).
Відповідно до статті 1 Закону № 2342 батьки-вихователі - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та для спільного проживання не менш як п'ять дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування, та яким, за рішенням органів опіки та піклування, надано статус батьків-вихователів.
Статтею 11 Закону № 2342 визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Згідно зі статтею 12 Закону № 2342 безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Сервіси для юристів