ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" травня 2014 р. м. Київ К/9991/84949/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Винокурова К.С., Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області на рішення Торезького міського суду Донецької області від 2 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2011 року, -
встановив:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому, після уточнення 30 вересня 2010 року позовних вимог, просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області неправомірними і зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасне отримання пенсії за період з 19 травня 2005 року по 31 жовтня 2008 року, нарахованої згідно постанови Торезького міського суду від 28 квітня 2010 року по справі № 2-а-877/10 у сумі 80479,03 гривень, яка фактично виплачена в липні 2010 року.
Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 2 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2011 року, позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити позивачеві нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, а саме: компенсацію у зв'язку з несвоєчасною виплатою йому пенсії, на яку він мав право та яка була нарахована йому тільки згідно із рішенням Торезького міського суду від 28 квітня 2010 року у сумі 80479,03 гривень, і яка отримана ним фактично у липні 2010 року.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Торезького міського суду Донецької області від 2 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2011 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що постановою Торезького міського суду Донецької області від 28 квітня 2010 року по справі № 2-а-877/10 позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області по відмові в перерахуванні ОСОБА_4 пенсії: державної та додаткової за період з 19 травня 2005 року по 31 жовтня 2008 року відповідно до статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підвищення до пенсії за період з 19 травня 2005 року по 31 грудня 2005 року відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплаті недоплачених сум. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 за період з 19 травня 2005 року по 31 жовтня 2008 року пенсії по інвалідності: державної відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; і здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 19 травня 2005 року по 31 грудня 2005 року відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
29 червня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області з питань виконання постанови Торезького міського суду Донецької області від 28 квітня 2010 року по справі № 2-а-877/10.
Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області листом від 9 липня 2010 року повідомило позивача, що доплата за період з 19 травня 2005 року по 31 жовтня 2008 року в сумі 80479,03 гривень нарахована в червні 2010 року і виплачена йому в липні 2010 року разом із пенсією. Оскільки нарахування пенсії було проведено і виплачено одночасно протягом місяця, то компенсація виплати згідно положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) не проводиться.
Тобто судами встановлено, що нарахування позивачеві доплати за період з 19 травня 2005 року по 31 жовтня 2008 року згідно постанови Торезького міського суду Донецької області від 28 квітня 2010 року було проведено Управлінням Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області у червні 2010 року, а виплату - в липні 2010 року.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, а саме: компенсацію у зв'язку з несвоєчасною виплатою йому пенсії, на яку він мав право та яка була нарахована йому тільки згідно із рішенням Торезького міського суду від 28 квітня 2010 року у сумі 80479,03 гривень, і яка отримана ним фактично у липні 2010 року.
Вищий адміністративний суд України не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Виходячи з положень зазначених статей вказаних Законів, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких
умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Сервіси для юристів