ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2016 року м. Київ К/800/7956/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,
(представники сторін в судове засідання не з'явились, сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги)
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2012
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013
у справі № 2а/1270/8181/2012 Луганського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2012, залишеною без зміну ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 22.05.2012 № 0000122270.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 27.04.2016 о 12:00, осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України, не здійснюється.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено у судовому процесі, фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2012 № 0000122270, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 06.04.2012 № 6/16-34386683. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 129185,00 грн. у податковому обліку за період за листопад, грудень 2010 року.
Вказана перевірка була призначена на підставі постанови слідчого прокуратури Ленінського району м. Луганська Хацькова Д.О. від 17.01.2012, винесеної в межах кримінальної справи № 02/11/9126, порушеної за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, - зловживання службовим становищем посадовими особами КП «Луганськ-Стандарт».
За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 № 0000122270 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 129285,00 грн. за основним платежем та 32321,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з посиланням на поставку підрядних послуг за договором від 05.10.2010 № 17 позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за листопад, грудень 2010 року.
Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку (рахунки-фактури, акти виконаних підрядних робіт, податкова накладна) підтверджують реальний характер поставки позивачу від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підрядних послуг. З такою оцінкою судами доказів у справі не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання норм статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Сервіси для юристів