ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/16083/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Черкаського обласного військового комісаріату на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 08.11.2012 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій відповідачів протиправними та зобов'язання виплатити грошову допомогу,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України з вимогами про визнання дій відповідачів протиправними та зобов'язання виплатити грошову допомогу.
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.11.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013р., позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати, а Черкаський обласний військовий комісаріат виплатити на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_3 в розмірі його десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, яку він займав на день загибелі (смерті), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник Черкаського обласного військового комісаріату, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом т.в.о. командувача Сухопутних військ ЗСУ від 11.10.2002р. чоловік позивачки майор ОСОБА_3 був звільнений з військової служби у запас за п. 67 підпункту «б» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками і мічманами Збройних Сил України (за станом здоров'я).
Рішенням Черкаської обласної МСЕК від 31.01.2008р. йому з 25.12.2007р. встановлено 40 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військовослужбовця по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Згідно Експертного висновку, складеного Вінницькою регіональною міжвідомчою експертною комісією № 12997 від 12.05.2009р., захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Виконання ОСОБА_3 службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мало місце під час перебування його на військовій службі.
Після смерті чоловіка позивач звернулась до Міністерства оборони України та Черкаського обласного військового комісаріату із заявою про виплату їй, як дружині загиблого (померлого) військовослужбовця одноразової грошової допомоги. Однак, відповідачі відмовили їй в перерахунку вказаної допомоги з посиланням на відсутність в неї такого права.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили з того, що ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, яку займав на день загибелі (смерті) її чоловік, оскільки вказана виплата передбачена для сімей загиблих військовослужбовців чинним законодавством.
Погодитись із вказаним висновком судів першої та апеляційної інстанцій не можливо, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст.16 вказаного Закону передбачено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що у разі загибелі (смерті) під час виконання обов'язків військової служби військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного чи резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога: сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям - у розмірі десятирічного грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця за останньою посадою, яку він займав на день загибелі (смерті), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 не має права на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку із смертю її чоловіка ОСОБА_3, оскільки її чоловік звільнився з лав Збройних Сил України 11.10.2002р., на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на військовій службі не перебував, а одноразова грошова виплачується сім'ї загиблого у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного, який проходив службу в ЗСУ, під час виконання ним обов'язків військової служби, військовозобов'язаного чи резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_3 не можуть залишатися без змін.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову в частині виплатити одноразової грошової допомоги при настанні інвалідності в розмірі 48-місячного грошового забезпечення з тих підстав, оскільки право на отримання такої допомоги має саме військовослужбовець, а не члени його сім'ї.
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Черкаського обласного військового комісаріату задовольнити.
Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.11.2012р. змінити, скасувавши в частині задоволення позовних щодо зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати, а Черкаський обласний військовий комісаріат виплатити на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_3 в розмірі його десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, яку він займав на день загибелі (смерті), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років та ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Сервіси для юристів