ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 160/32560/24
адміністративне провадження № К/990/47891/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправною та скасування постанови,
за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (у складі судді Олійника В.М.) від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербака А.А.) від 02 жовтня 2025 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Держпраці, Міжрегіональне управління, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № ПС/ДН/32320/0026/НП/СП-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 24 тис. грн, винесену 19 листопада 2024 року Держпраці.
2. На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначав, що 10 жовтня 2024 року отримав письмову вимогу відповідача № ПС/ДН/32320/0026/НД про надання документів, на яку 11 жовтня 2024 року надав відповідь. 16 жовтня 2024 року він отримав акт Держпраці від 11 жовтня 2024 року № ПС/ДН/32320/0026/НП про неможливість проведення заходів державного контролю, на який цього ж дня надав свої заперечення та зауваження. Отримавши від Міжрегіонального управління лист від 24 жовтня 2024 року № ПС/3/1/18832-24 «Про надання інформації» та рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу ПС/ДН/32320/0026/НП/СП, цього ж дня його представник надав письмові пояснення. 19 листопада 2024 року Держпраці розглянуло справу про накладення штрафу та прийняло оскаржуване рішення.
ФОП ОСОБА_1 вказував, що постанова № ПС/ДН/32320/0026/НП/СП-ФС є протиправною, оскільки посадові особи Держпраці були допущені до перевірки, що підтверджується особистими підписами інспекторів у журналі реєстрації перевірок; на їх вимогу він надав відповідь та пакет документів, тобто, захід контролю фактично відбувся. Вимога Держпраці містила пункти, які зобов`язували надати «інші документи на вимогу» та пояснення «у разі необхідності», що, на думку позивача, виходять за межі поняття вичерпності та створюють умови для зловживань, і порушує принципи, передбачені частиною другою статті 8 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V). Предметом перевірки були питання оплати праці та охорони праці на підставі звернення ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), тоді як вимога надати інформацію про всіх звільнених працівників не стосується предмета звернення та суперечить статті 10 Закону № 877-V. В акті від 11 жовтня 2024 року про неможливість проведення заходів державного контролю зазначено про ненадання документів щодо справності устаткування та дозволів на роботи підвищеної небезпеки, хоча ці документи інспекторами не запитувалися у письмовій вимозі. Позивач надав відомості розподілу виплат за весь період роботи ОСОБА_2 , тому інспектори безпідставно посилалися на те, що документи не відображають строки виплати. Посилання відповідачів на невідповідність кількості працівників статистичному звіту є протиправним, оскільки позивач не надавав такий звіт та походження звіту йому невідоме. Представники Держпраці не вказали в акті, у зв`язку з чим було неможливо провести захід контролю. ОСОБА_2 надавався новий спеціалізований одяг та інші засоби індивідуального захисту; на одній зміні на АЗС не більше 6 працівників, а тому окремі душові та роздягальні не передбачені. У посадових осіб був доступ до всіх приміщень та обладнання АЗС, розташованої на АДРЕСА_1 , для перевірки викладених ОСОБА_2 у зверненні фактів, а працівники ФОП ОСОБА_1 не чинили будь-яких перешкод цьому.
3. Держпраці не визнало позов, у відзиві вказувало, що надані ФОП ОСОБА_1 документи не відображають строки виплати заробітної плати; позивач не надав перевіряючим запитувану інформацію про звільнених працівників, реєстри нарахування та виплати заробітної плати за вересень 2024 року, розрахунково-платіжні відомості, табелі обліку робочого часу, документи, що підтверджують справність устаткування підвищеної небезпеки, яке знаходиться на АЗС за адресою здійснення позивачем діяльності, що унеможливило проведення перевірки додержання норм трудового законодавства. Заперечення та зауваження ФОП ОСОБА_1 на акт від 11 жовтня 2024 року про неможливість проведення заходу державного контролю не спростовують зазначені в акті факти.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, задовольнив позов.
5. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Держпраці вправі з`ясовувати лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу; у вимозі № ПС/ДН/32320/0026/НД витребувало у позивача документи, які виходять за межі предмету позапланового заходу державного контролю; не зазначило конкретний місяць, за який така інформація вимагається від ФОП ОСОБА_1 та не спростувало факт допуску перевіряючих до об`єкта перевірки. Відповідач безпідставно склав акт про неможливість проведення заходу державного контролю, оскільки такий захід фактично проведено, документи, що стосувалися звернення ОСОБА_2 , позивач надав листом від 11 жовтня 2024 року контролюючому органу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
7. На обґрунтування касаційної скарги Держпраці зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини десятої статті 4, статей 6, 10, 11 Закону № 877-V, статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також те, що Верховний Суд не викладав висновок у подібних правовідносинах щодо застосування статті 11 Закону № 877-V з питання визначення обсягу документів, які суб`єкт господарювання зобов`язаний надати на вимогу інспектора праці під час здійснення заходу державного контролю.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про безпідставність складення акта про неможливість проведення заходу державного контролю, не взявши до уваги, що ненадання суб`єктом господарювання документів у повному обсязі, визначеному посадовою особою органу контролю, само по собі є підставою для складення такого акта та подальшого застосування санкції.
Міжрегіональне управління також наголошує на тому, що суди не врахували дискреційних повноважень інспектора праці самостійно визначати перелік документів, необхідних для повноцінного проведення перевірки, виходячи з предмета та обставин конкретного заходу.
8. ФОП ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує, що предмет позапланової перевірки був обмежений виключно питанням дотримання законодавства в частині нарахування та виплати заробітної плати і охорони праці щодо конкретної працівниці ( ОСОБА_2 ), при цьому, покликається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 809/799/17, від 20 вересня 2021 року у справі № 2040/5544/18 та від 19 лютого 2021 року у справі № 820/7069/16.
Позивач зазначає, що 11 жовтня 2024 року він надав Держпраці документи, що стосувалися предмета перевірки, водночас відповідач не надав до суду докази на підтвердження того, що документи були обрані на його власний розсуд.
Фактичне проведення заходу державного контролю підтверджується наявними у справі доказами, зокрема записом у журналі реєстрації перевірок та підписами посадових осіб відповідача, що свідчить про відсутність перешкод з його боку.
Сервіси для юристів