Постанова ВАСУ від 26.08.2026 року у справі №520/13421/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 520/13421/25

касаційне провадження № К/990/20319/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Північне управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - Управління), Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - Казначейство) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Товариство звернулося до суду з позовом до Управління, Північного управління, за участі третьої особи - Казначейства, в якому просило: визнати протиправною та скасувати відмову Управління у повернені Товариству надміру сплачених сум грошових зобов`язань з акцизного податку, яка викладена у листі № 55902/6/20-40-09-05-09 від 27.11.2024; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надміру сплачені кошти з «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ» у розмірі 27254728,11 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надміру сплачені кошти з « АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ ВИКОРИСТАН СПИРТ ЕТИЛОВИЙ» в розмірі 679760,49 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що Товариство здійснює господарську діяльність на ринку виробництва алкогольних напоїв та, відповідно, є платником акцизного податку на алкогольні напої. Місцезнаходженням виробничих потужностей, складів, офісних приміщень, спиртосховища, технологічного обладнання, в тому числі для зберігання спирту етилового та коньячного, до повномасштабного вторгнення російської федерації та на даний час є адреса: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка. У зв`язку зі специфікою своєї діяльності та у відповідності до статті 225 Податкового кодексу України Товариство подавало до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої, податкові векселі, які є забезпеченням виконання зобов`язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції. Протягом січня - лютого 2022 року Північним управлінням поставлено на облік прості векселі Товариства з терміном погашення квітень - травень 2022 року, по частині з яких позивачем було здійснено оплату в загальному розмірі 29237271,59 грн., що підтверджується відповідними банківськими документами.

Внаслідок військової агресії російської федерації Товариство було позбавлене всієї матеріально-технічної бази, основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, залишків продукції та сировини, в тому числі спирту, доступу до приміщень, первинної документації, комп`ютерної техніки тощо, що підтверджено відповідними документами, у тому числі й сертифікатами Харківської торгово-промислової палати. Крім того, 13.09.2023 Харківським окружним адміністративним судом у справі № 520/12001/23 було прийняте рішення (яке набрало законної сили 14.12.2023), яким визнано протиправним та скасовано рішення Північного управління від 21.12.2022 щодо можливості виконання платником податків - Товариством свого податкового обов`язку. У зв`язку із постійним використанням позивачем у власній діяльності податкових векселів, такі податкові зобов`язання відображаються у Деклараціях з акцизного податку та відповідно враховуються, як складова, для обрахунку розміру акцизного податку з алкогольних напоїв, що підлягає сплаті до бюджету.

З підстав втрати продукції та сировини та встановлення їх розміру на початку 2023 року, Товариством було подано декларацію з акцизного податку за грудень 2022 року, в якій, в рядку 15 додатку 3, відображено зі знаком «-» (мінус) акцизний податок у сумі 51756818,79 грн. (в тому числі: 50086291,32 грн. за кодом УКТ ЗЕД 2208601100; 1670527,47 грн. за кодом УКТ ЗЕД 2205109000). У доповнені до вказаної декларації (додаток 10) позивачем надано пояснення, що вказана сума «розрахована з понаднормативних форс-мажорних обставин витрат у кількості 40847,94 дал. безводного спирту (в тому числі: 39450,45 дал. за кодом УКТ ЗЕД 2208601100; 1397,49 дал. за кодом УКТ ЗЕД 2205109000), що виникли у період з 24.02.2022 по 15.12.2022 (дата проведення інвентаризації залишків спирту) внаслідок форс-мажорних обставин, що призвели до протиправних дій третіх осіб під час військової агресії російської федерації проти України в результаті знаходження території, де розташовані виробничі потужності Товариства, в зоні бойових дій».

Разом з цим, 22.12.2022 Північне управління звернулося до приватного нотаріуса Мангушевої О.С. з метою вчинення протестів за векселями: від 12.01.2022 серія АА2721373, від 18.01.2022 серія АА2721374, від 20.01.2022 серія АА2721375, від 09.02.2022 серія АА2721381, від 09.02.2022 серія АА2721382, від 16.02.2022 серія АА2721384. В свою чергу, 23.12.2022. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С. за реєстраційними номерами №№160-165 було вчинено протести у неплатежі за наведеними простими векселями. Вказані дії контролюючого органу були оскаржені Товариством у судовому порядку, за результатами якого постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 було скасоване рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі № 520/1179/23 та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним дії Північного управління щодо вчинення протестів у неплатежі за податковими векселями, шляхом звернення до приватного нотаріуса Мангушевої О.С.

З огляду на викладене, станом на жовтень 2024 року у Товариства виникла переплата з акцизного податку в розмірі 24893597,22 грн., а саме: код платежу 14020200 «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ» в розмірі 24213837,73 грн.: код платежу 14022300 «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ ВИКОРИСТ СПИРТ ЕТИЛОВИЙ» в розмірі 679760,49 грн. Вказана переплата відображена у інтегрованій картці обліку платника податку - Товариства в розділі розрахунків по відповідному податку, доступ до якої забезпечується засобами електронний кабінет платника податків.

31.10.2024 Товариство звернулося до Управління із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, у якій просило перерахувати наяву у нього переплату по коду платежу «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ» у розмірі 3050071,38 грн. в рахунок погашення грошового зобов`язання по коду платежу «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ВИНОРОБНІ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ НЕ ВИКОРИСТОВУВАВСЯ СПИРТ ЕТИЛОВИЙ» (коньячна продукція).

Листом № 49922/6/20-40-09-05-09 від 06.11.2024 Управління відмовило у здійсненні такого зарахування, зазначивши, шо переплата по коду платежу «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ» сплачена в рахунок погашення податкових векселів та не є помилково та/або надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями відповідно до статті 43 Податкового кодексу України. Вказана відмова оскаржувалася позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого ДПС України прийняла рішення від 20.01.2025 №1833/6/99-00-06-03-03-06 «Про результати розгляду скарги», яким відмовила позивачу у задоволенні скарги з аналогічних оскаржуваній відмові підстав.

21.11.2024 Товариство звернулося до Управління із заявою № 100/176-24 про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань, в якій відповідно до статті 43 Податкового кодексу України просило повернути надміру сплачені суми грошових зобов`язань з акцизного податку у загальній сумі 24893597,22 грн. (у тому числі: код платежу 14020200 «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ» у розмірі 24213837,73 грн.; код платежу 14022300 «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ ВИКОРИСТ СПИРТ ЕТИЛОВИЙ» у розмірі 679760,49 грн.) на поточний рахунок Товариства.

Управління листом № 55902/6/20-40-09-05-09 від 27.11.2024 відмовило Товариству у здійснені такого перерахування, зазначивши, що така переплата виникла у зв`язку із сплатою позивачем акцизного податку виключно в рахунок погашення податкових векселів та не є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями, а також зважаючи на те, що станом на 25.11.2024 у Товариства обліковується борг за кодом платежу 14020300 «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ НЕ ВИКОРИСТ СПИРТ ЕТИЛОВИЙ». Позивач вважає таку відмову безпідставною, вчиненою всупереч вимог закону.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 01.12.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026, позов задовольнив: визнав протиправною та скасував відмову Управління у повернені Товариству надміру сплачених сум грошових зобов`язань з акцизного податку, яка викладена у листі № 55902/6/20-40-09-05-09 від 27.11.2024; стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства надміру сплачені кошти з «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ» у розмірі 27254728,11 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надміру сплачені кошти з «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ ВИКОРИСТАН СПИРТ ЕТИЛОВИЙ» в розмірі 679760,49 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на повернення надміру сплачених грошових коштів з акцизного податку, з урахуванням того, що жодних обмежень та заборон повернення суми акцизного податку, внесеної у рахунок погашення податкових векселів, Податковий кодекс України не містить. Також, суди виходили з відсутності можливості у позивача здійснити оплату податкового боргу у розмірі 3050071,38 грн. у зв`язку з неправомірними діями Північного управління щодо звернення 22.12.2022 до приватного нотаріуса Мангушевої О.С. з метою вчинення протестів за векселями, накладенням 07.11.2024 державним виконавцем (в рамках зведеного виконавчого провадження № 76485619) арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках Товариства, після припинення якого (відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.04.2025) Товариство сплатило зазначений борг згідно платіжної інструкції від 17.04.2025 № 514.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Північне управління подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі Північне управління зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій застосували пункти 43.1, 43.2 статті 43 ПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №520/11332/18, в якій суд при аналізі статті 43 Податкового кодексу України зазначив про наступне: «Аналіз вказаних норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України. Аналогічний за змістом правовий висновок, на думку скаржника, викладено і в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №826/3490/18, від 13.06.2019 у справі №812/1017/16, від 11.06.2019 у справі №826/8802/16, від 05.03.2019 у справі 814/3233/15, від 28.02.2019 у справі №805/1218/16-а, від 05.02.2019 у справі №826/7672/17». Також, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 2 розділу І наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені», у подібних складних правовідносинах, які характеризуються наміром платника податків повернути з Державного бюджету суми акцизного податку, які внесені в рахунок погашення податкових векселів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.05.2026 відкрив провадження за касаційною скаргою Північного управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на необґрунтованість вимог касаційної скарги, просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав того, що: правовідносини у справі № 520/11332/18 не є подібними до спірних правовідносин у справі № 520/13421/25, оскільки позиція контролюючого органу у справі № 520/11332/18 щодо відсутності правових підстав для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, та з податку на додану вартість із вироблених в країні товарів (робіт, послуг) обґрунтована виключно фактом перебування позивача у стані припинення. За таких обставин, факти щодо наявності / відсутності податкового боргу у справі № 520/11332/18 не були спірними, з урахуванням того, що суб`єктний склад у правовідносинах у справі № 520/11332/18 також відрізняється - платник податків був державним підприємством, який був реорганізований шляхом приєднання до ПАТ «Укрзалізниця», з огляду на що платник податків був знятий з обліку, а також зважаючи на те, що за обставинами спору у справі № 520/11332/18 надміру сплачені суми грошових зобов`язань зі сплати податків були перенесені на інтегровані картки ПАТ «Українська залізниця», що виключало собою підстави для повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань; доводи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм пунктів 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, без урахування нібито висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах є неспроможними, оскільки суди обґрунтовано вказали, що наявність / відсутність податкового боргу не змінила б позиції контролюючого органу щодо невизнання права Товариства на отримання переплати з акцизного податку, з посиланням на попередню заяву Товариства від 31.10.2024, за результатами розгляду якої Управління відмовило у взаємозаліку податкових зобов`язань Товариства з акцизного податку на продукцію без спиту етилового за рахунок наявної переплати з акцизного податку на лікеро-горілчану продукцію у розмірі 3050071,38 грн. з підстав того, що переплата з акцизного податку на лікеро-горілчану продукцію була сплачена позивачем в рахунок погашення податкових векселів та не є помилково та/або надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями відповідно до статті 43 Податкового кодексу України; скаржником не обґрунтовано наявність правової проблеми, вирішення якої є необхідним для правильного застосування норми права у цій справі, та необхідність у наданні Верховним Судом висновку щодо застосування норми пункту 2 розділу І Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 60), з урахуванням того, що суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі не застосовували норми Порядку № 60 та при визначенні правових підстав для повернення Товариству надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати акцизного податку.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.08.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 25.08.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю здійснює господарську діяльність з виробництва алкогольних напоїв та є платником акцизного податку на алкогольні напої.