ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 420/29905/23
адміністративне провадження № К/990/25326/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Загороднюка А.Г.,
Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 (головуючий суддя - Білостоцький О.В.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді - Бітов А.І., Лук`янчук О.В.)
у справі № 420/29905/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.10.2022 № 332431.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Насамперед позивач зазначає про те, що не була обізнана про розгляд відносно неї справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки відповідач не повідомив позивача за адресою її місця проживання про розгляд справи відносно неї. Обґрунтовуючи протиправність спірної постанови, позивач зауважує, що відповідач на підставі припущень дійшов висновку, що позивач є автомобільним перевізником. Так, позивач посилається на те, що вона не здійснює діяльність з перевезення вантажів, жодних договорів з цього приводу з будь-якими особами не укладала, а визначення позивача автомобільним перевізником здійснено відповідачем виключно зі слів водія та на підставі того, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 зазначена як власник транспортного засобу Mercedes-Benz, н/з НОМЕР_1 , перевірку якого здійснено відповідачем. Позивач звертає увагу і на ту обставину, що вона фактично не є власником транспортного засобу Mercedes-Benz, н/з НОМЕР_1 . Зазначає, що ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.04.2018 у справі № 1512/6171/2012 транспортний засіб Mercedes-Benz, н/з НОМЕР_1 передано у власність ОСОБА_2 . За наведеного, позивач вважає, що притягнута до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт незаконно.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 332431 від 31.10.2022 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
4. При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу. За висновком судів попередніх інстанцій, під час складення акту у посадової особи Уктрансбезпеки була відсутня інформація про автомобільного перевізника, тому під час розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач зобов`язаний був установити особу автомобільного перевізника, яка має нести відповідальність за абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», чого у спірних правовідносинах відповідач не здійснив, обмежившись накладенням штрафу на власника транспортного засобу. Крім того, при розгляді справи суди урахували, що відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 26.04.2018 у справі № 1512/6171/2012 транспортний засіб марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 02.02.2009, передано у власність ОСОБА_2 .
Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державною службою України з безпеки на транспорті подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
6. Підставою, на якій подана касаційна скарга, скаржник указує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону, відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: належного встановлення ознак статусу «автомобільного перевізника» у розумінні наведеної статті у випадку неспівпадіння відомостей про власника транспортного засобу, зазначених у реєстраційних документах, та фактичного власника транспортного засобу, визначеного ухвалою суду про розподіл майна подружжя, а також за відсутності відомостей про автомобільного перевізника в товарно-транспортній накладній.
7. На обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що рейдова перевірка відбулася щодо транспортного засобу, який належав позивачу. Зауважує, що з наявної в матеріалах справи копії товарно-транспортної накладної неможливо встановити особу автомобільного перевізника. Скаржник звертає увагу, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів про наявність документів, що встановлювали б правові наслідки для користування та (або) розпорядження транспортним засобом, а також не надано жодних документів для встановлення іншого перевізника. Також скаржник зазначає, що позивача було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, проте позивач не з`явилась, жодних заперечень щодо визначення її перевізником не надала.
Позиція інших учасників справи
Сервіси для юристів