ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 320/37946/25
адміністративне провадження № К/990/55125/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С. А.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Ради національної безпеки і оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року (головуючий суддя - Штульман І.В., судді - Кобаль М.І., Черпак Ю.К.),
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення РНБО від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (пункт 2 Додатку) в частині застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) проти ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ); стягнути з відповідача на його користь 400 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
1.1. Позов обґрунтовано тим, що Указом Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025 введено в дію рішення РНБО від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким вирішено безстроково застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, щодо ОСОБА_1 . Позивач наголошує на порушенні свої прав, свобод та інтересів, оскільки запроваджені рішенням РНБО обмежувальні заходи (санкції) стосовно нього є протиправними, так як оскаржене ним рішення є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням процедури, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже суперечить принципу законності та обґрунтованості рішень суб`єктів владних повноважень.
1.2. Позивач зазначає, що оскарженим рішенням РНБО передбачено застосування до нього окремих видів санкцій (обмежувальних заходів), застосування яких, за своєю суттю не може бути безстроковим, тобто в основі рішення, на його думку, є свавільне застосування закону, що очевидно не обумовлене інтересами суспільства. ОСОБА_1 підкреслює, що не вчиняв жодних дій, які могли б стати підставою для застосування до нього санкцій та наголошує, що намагався з`ясувати причини, за яких до нього їх застосовано, проте його звернення РНБО проігноровані.
1.3. ОСОБА_1 зауважує, що оскаржене рішення РНБО України є необгрунтованим та не містить конкретних підстав і мотивів застосування до нього відповідних обмежувальних заходів, а отже не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України). Посилаючись на те, що РНБО прийнято рішення за відсутності будь-яких юридичних і фактичних підстав і в ньому відсутні переконливі і зрозумілі мотиви, які б свідчили, що рішення суб`єкта владних повноважень не є свавільним, просив суд задовольнити позов.
2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року адміністративну справу №320/37946/25 передано за підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції.
3. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року скасовано ухвалу суду першої інстанції та закрито провадження у справі.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо передачі цієї справи №320/37946/25 за підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції, оскільки такий спір не підсудний як Верховному Суду так і будь-якому суду адміністративної юрисдикції. За наведеного, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права «призвело до неправильного вирішення спору в цілому», що є підставою для скасування його ухвали та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
5. Предметом оскарження у цій справі ОСОБА_1 визначив ухвалу суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю та постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. 26 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представниця позивача надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у цій справі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на розгляд суду першої інстанції.
7. Скаргу обґрунтовано тим, що підставою оскарження ухвали суду першої інстанції було саме неправильне застосування Київським окружним адміністративним судом норм процесуального права і аргументи апеляційної скарги будувалися на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка у справі № 215/3640/22 указала, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності чітко визначеного кола суб`єктів владних повноважень, перелік яких не підлягає розширеному тлумаченню (у той час як щодо місцевих адміністративні судів таких обмежень не встановлено).
7.1. Представниця позивача указала, що під час вирішення питання про закриття провадження в цій справі Шостим апеляційним адміністративним судом проігноровано релевантну практику Верховного Суду, яка стосується можливості особи оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі й щодо схвалення пропозиції про застосування санкцій з порушенням належної правової процедури та за відсутності законних підстав. Зокрема, такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 21 листопада 2024 року у справі № 990/228/23.
7.2. Також представниця ОСОБА_1 посилається на те, що Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 640/28111/20 указав на протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Позивач сам визначає спосіб захисту, що підтверджується правозастосовчою практикою судів. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах (постанова ВП ВС від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23).
7.3. Представниця позивача наголошує, що закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції, усупереч положенням КАС України, не звернув уваги на суб`єктний склад учасників справи, зазначений у позовній заяві ОСОБА_1 , заявлений ним предмет спору і місцезнаходження (проживання, перебування) сторін, що дає підстави для висновку, що така справа підсудна Київському окружному адміністративному суду та підлягає судовому розгляду по суті вимог.
8. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 09 грудня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року та відкрито касаційне провадження у справі на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року.
Сервіси для юристів