ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2015 року м. Київ справа № 800/106/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Кочана В.М., Мойсюка М.І., Пасічник С.С., Тракало В.В., секретар Малина Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання протиправною та нечинною Постанови Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VІІІ,
в с т а н о в и л а :
31 березня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Верховної Ради України, в якому просив визнати протиправною та нечинною Постанову Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VIII «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді безстроково ОСОБА_6».
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Постановою Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VІІІ визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ «Про обрання суддів» в частині обрання ОСОБА_6 на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково. Позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки звільнення з посади судді, обраного безстроково, шляхом визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України в частині обрання його на цю посаду не передбачено Конституцією та законами України. В обґрунтування неправомірності ухвалення оскаржуваної постанови посилається також на рішення Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2012 року у справі №9991/1139/12, яким встановлено, що Постанова Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ в частині обрання ОСОБА_6 на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково прийнята Верховною Радою України відповідно до вимог Конституції та законів України. Позивач вказує, що оскаржувана постанова прийнята без дотримання принципу рівності перед законом, оскільки Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ «Про обрання суддів» разом із ним обрано на посаду судді безстроково ряд суддів до закінчення у кожного з них п'ятирічного строку повноважень судді.
Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що не був повідомлений належним чином про пленарне засідання, на якому приймалось рішення щодо ухвалення оскаржуваної постанови, а тому не мав можливості бути присутнім при прийнятті рішення, надавати пояснення та висловлювати заперечення.
Представник відповідача у письмових запереченнях на позов зазначив, що ОСОБА_6 було обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково згідно з постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07 червня 2012 року № 4919-VІ за два місяці до закінчення терміну його повноважень як судді, призначеного Президентом вперше, а тому, прийнявши оскаржувану постанову, Верховна Рада України привела Постанову «Про обрання суддів» від 07 червня 2012 року № 4919-VІ, якою позивача було обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково, у відповідність до положень Конституції України, зокрема, статті 128 Основного Закону України.
Представник відповідача просив відмовити у частині позовних вимог ОСОБА_6 до Верховної Ради України щодо визнання незаконною Постанови Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VIII «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді безстроково ОСОБА_6» та закрити провадження у частині позовних вимог щодо неконституційності цієї постанови у зв'язку з тим, що такі вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву, в якій просив розгляд справи провести за його відсутності.
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представника відповідача у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до частини 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Частиною 2 статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.
Частиною 2 статті 46 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI встановлено, що актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.
Статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, і передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.
Тобто, позовна заява ОСОБА_6 є адміністративним позовом, який підлягає розгляду Вищим адміністративним судом України.
В рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що здійснення судочинства Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції щодо актів Президента України та Верховної Ради України з питань призначення чи звільнення посадових осіб означає розгляд справ щодо конституційності зазначених актів у формі конституційного судочинства, а щодо їх законності - судами загальної юрисдикції у формі відповідного судочинства (частина 3 статті 124). Підсудність справ такої категорії та особливості процедури їх розгляду судами загальної юрисдикції відповідного рівня підлягає визначенню процесуальним законом.
Зі змісту позову ОСОБА_6 вбачається, що ним оспорюється законність прийнятої спірної постанови, а не її конституційність.
Правильність визначення юрисдикційної належності даного спору Вищому адміністративному суду України зазначена в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Олександр Волков проти України», а саме, у контексті порушення пункту 1 статті 6 Конвенції Європейський суд прийшов до висновку, що перегляд Вищим адміністративним судом України рішення про звільнення заявника не був достатнім та не забезпечив виправлення допущених порушень. Європейський суд зазначив, що Вищий адміністративний суд України не зробив справжньої спроби розглянути твердження заявника про те, що постанова парламенту не відповідала Закону України «Про статус народного депутата України» та Регламенту Верховної Ради України, незважаючи на той факт, що це було в межах його компетенції, а заявник чітко порушував це питання у своїй скарзі та надав відповідні докази. При цьому твердження заявника про незаконність процедури голосування у парламенті було у подальшому розтлумачено як скарга на неконституційність відповідної постанови парламенту. У такий спосіб Вищий адміністративний суд України ухилився від розгляду цього питання, залишивши його Конституційному суду України, безпосереднього доступу до якого заявник не мав.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведена законність прийнятого рішення, виходячи з наступного.
Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ «Про обрання суддів» ОСОБА_6 було обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково.
23 січня 2015 року групою народних депутатів України в порядку права законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради України було внесено проект Постанови Верховної Ради України «Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» (в частині)», відповідно до якого пропонувалося визнати такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково ОСОБА_6
Згідно змісту стенограми п'ятнадцятого пленарного засідання Верховної Ради України від 05 березня 2015 року, а також пояснювальної записки до проекту зазначеної вище постанови, необхідність прийняття цієї постанови обумовлена тим, що Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07 червня 2012 року № 4919-VІ ОСОБА_6 було обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково за два місяці до закінчення терміну його повноважень як судді, призначеного Президентом вперше, тобто фактично з порушенням конституційної процедури його обрання.
Сервіси для юристів