ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" березня 2015 р. м. Київ К/800/68239/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із позовом в якому просив визнати протиправними дії відповідачів щодо проведення розрахунку при його звільненні; стягнути з відповідачів належні при звільненні суми за період з 08.05.2013 по 31.05.2013 в сумі 4305,42 грн. та завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 20000 грн.; зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум за період з 01.06.2013 по день фактичного розрахунку.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено частково:
- стягнуто з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3511,69 грн.;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, вийшовши за межі заявлених вимог, мотивували свої рішення тим, що фактично у період з 08.05.2013 року по день звільнення (з урахування рішення суду) позивач не здійснював трудових функцій, а відтак здійснюючи розрахунок при звільнені Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області діяла правомірно; позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди у заявленому розмірі. У зв'язку з тим, що позивачем не було заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак таке порушення мало місце, суди вважали за необхідне стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.05.2013 року по 31.05.2013 року у розмірі 3511,69 грн.
У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі № 825/2181/13-а наказ Держспоживінспекції України № 152-к від 26.04.2013 та наказ Держспоживінспекції в Чернігівській області № 30-к від 07.05.2013 скасовано та зобов'язано Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області звільнити ОСОБА_4 із державної служби згідно поданої заяви від 29.04.2013 на підставі вимог статті 38 Кодексу Законів про працю України. Однак, рішення суду відповідачами не було виконано у повному обсязі, а саме не проведено остаточного розрахунку з позивачем, не внесено відповідних коригувань до табелю обліку робочого часу, зважаючи на зміну дати звільнення з 08.05.2013 на 31.05.2013, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідачі зобов'язані виплатити належні йому при звільненні кошти, нарахувати і виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Крім того, стверджує, що таке порушення законних прав призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, після звільнення позивач вимушений був пройти важкий курс лікування та прикласти чимало додаткових зусиль для організації свого життя внаслідок постійних хвилювань, що є підставою для стягнення моральної шкоди у якості компенсації за завдані моральні збитки.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі № 825/2181/13-а позовні вимоги ОСОБА_4 до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про визнання дій, бездіяльності та наказу протиправними, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди було задоволено частково, а саме: скасовано наказ Держспоживінспекції України № 152-к від 26.04.2013 року та наказ Держспоживінспекції в Чернігівській області № 30-к від 07.05.2013 року та зобов'язано Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області звільнити ОСОБА_4 із державної служби згідно поданої заяви від 29.04.2013 року на підставі вимог статті 38 Кодексу Законів про працю України.
На виконання вказаної постанови відповідачами було видано накази № 9-к від 13.01.2014 року та № 04-к від 21.01.2014 року відповідно, якими скасовано наказ Держспоживінспекції України від 26.04.2013 року № 152-к «Про припинення державної служби з ОСОБА_4.» та наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області від 07.05.2013 року № 30-к, ОСОБА_4 звільнено від виконання обов'язків заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області з 31.05.2013 року за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання відповідно до статті 38 Кодексу Законів про працю України; Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області внесено відповідний запис до трудової книжки позивача (а.с. 15-16) та відкориговано табель обліку робочого часу за травень 2013 року щодо позивача.
Враховуючи, що розрахунок з позивачем був здійснений по 07.05.2013 року включно, та зважаючи на зміну формулювання причини та дати звільнення, позивач вважає, що відповідачі зобов'язані нарахувати та виплатити йому належні суми за період з 08.05.2013 року по 31.05.2013 року, середній заробіток за весь час затримки за період з 01.06.2013 року по день фактичного розрахунку, виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати та моральну шкоду.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунок з позивачем був здійснений по 07.05.2013 року включно. Крім того, в період з 08.05.2013 року по 31.05.2013 року ОСОБА_4 не здійснював трудових функцій, внаслідок чого йому не нараховувалася заробітна плата за цей період, а згідно табелю обліку робочого часу на травень 2013 року, який був відкоригований на виконання рішення суду, за 17 робочих днів в межах цього періоду зазначена неявка позивача на роботу з інших причин, що свідчить про правомірність дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області щодо остаточного розрахунку при звільненні позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідачів протиправними та стягнення належних при звільненні коштів за період з 08.05.2013 року по 31.05.13 року у сумі 4305,42 грн. Вимога про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки є похідною від попередніх, остання також задоволенню не підлягає.
В цій частині доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині.
Дійшовши висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог матеріального та процесуального права від яких прямо залежало правильне по суті вирішення справи.
Сервіси для юристів