Постанова ВАСУ від 26.03.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/9991/70470/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Вєтоха А.С., Шило О.В.відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012

у справі № 2а-1870/2788/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 007861502 від 29.03.2012 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 53 015,15 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів у частині задоволених позовних вимог, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, за результатами якої 26.11.2010 складено акт № 1577/23330/34113412 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 142 637,00 грн.

29.04.2010 позивач подав до Шосткинської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року № 10334, до рядка 8.5 якого було включено суму податку на додану вартість в розмірі 586 008,00 грн.

На підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем видано наказ від 24.02.2012 № 219 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ШП «Харківенергоремонт», копія якого отримана позивачем 29.02.2012, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

За результатами документальної невиїзної позапланової перевірки позивача, податковим органом 13.03.2012 складено акт № 26/1502/34113412. У висновках акта зазначено, що товариством порушено Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, а саме у частині перенесення платником податку суми із уточнюючого розрахунку до рядку 23.3 декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, що призвело до не донарахування податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 586 008,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2012 № 0007861502, яким збільшено ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 331 346,00 грн., у тому числі 265 077,00 грн. основного платежу та 66 269,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При розгляді даної справи встановлено, що спірні правовідносини між платником податків та Шосткінською ОДПІ стосуються визначення періоду, в якому необхідно відображати дані уточнюючого розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року №10334.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суди виходили з того, що відповідач частково діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає лише частково правильними висновки судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.05.2010 позивач подав до Шосткинської ОДПІ податкову декларацію № 9001853323 з податку на додану вартість за квітень 2010 року, у якій включив до рядка 23.3 декларації «значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього звітного (податкового) періоду» суму податку на додану вартість в розмірі 586 008,00 грн.

Зазначена сума, включена до декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто до декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 визначено, що якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник подає в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час виникнення спірних правовідносин), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.