ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 380/14707/24
адміністративне провадження № К/990/50425/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження справу №380/14707/24 за позовом Приватного підприємства "Фільварок" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства "Фільварок" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 (головуючий суддя Гулик А.Г.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 (головуючий суддя Шавель Р.М., судді: Бруновська Н.В. та Хобор Р.Б.)
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Фільварок" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області від 15.08.2023: №18362/13-01-24-10; №18358/13-01-24-10; №18361/13-01-24-10; №18303/13-01-07-05; №18308/13-01-07-05; №18306/13-01-07-05; №18310/13-01-07-05; №18309/13-01-07-05.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватне підприємство "Фільварок" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою позивача на рішення судів попередніх інстанцій у справі №380/14707/24.
До суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Львівській області на касаційну скаргу Підприємства.
Ухвалою суду від 25.02.2026 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 26.02.2026.
Суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
ПП «Фільварок» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДПС у Львівській області:
№18362/13-01-24-10 від 15.08.2023 про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 1020 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб /ПДФО/;
№18358/13-01-24-10 від 15.08.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО на загальну на суму 1053303 грн. 41 коп., в тому числі 627680 грн. за податковими зобов`язаннями, 156920 грн. 20 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, 268702 грн. 41 коп. пені;
№18361/13-01-24-10 від 15.08.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну на суму 71975 грн. 70 коп., в тому числі 42891 грн. 50 коп. за податковими зобов`язаннями, 10722 грн. 88 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, 18361 грн. 32 коп. пені;
№18303/13-01-07-05 від 15.08.2023 про заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 692670 грн., в тому числі 554136 грн. за податковими зобов`язаннями та 136534 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№18308/13-01-07-05 від 15.08.2023 про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 340 грн. за неподання податкової звітності з податку на додану вартість /ПДВ/;
№18306/13-01-07-05 від 15.08.2023 про заниження грошового зобов`язання з ПДВ на загальну на суму 26325 грн., в тому числі 21060 грн. за податковими зобов`язаннями та 5265 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№18310/13-01-07-05 від 15.08.2023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 10530 грн. за нескладання і нереєстрацію податкових накладних;
№18309/13-01-07-05 від 15.08.2023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020 грн. за ненадання документів під час проведення перевірки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Приватним підприємством «Фільварок» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Продаж приміщень вчинений за домовленістю сторін за 117870,23грн. Згідно з п. 4 Договору відповідно до відомостей, викладених у Звіті про оцінку майна, виконаного ТОВ «ІНЕО ПЛЮС», ринкова вартість предмету договору становить 117870,23 грн. Отже, ПП «Фільварок» продало фізичній особі ОСОБА_1 нерухоме майно за ринковою вартістю таких приміщень, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку. Така ціна, якщо не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Відповідно до п.39.14 ст.39 ПК України обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби. Однак, в Акті перевірки відповідачем не наведено жодних належних правових обґрунтувань визначення звичайної ціни, не визначено джерел походження інформації про ринкові ціни і не зазначено, яким чином такі ціни розраховано.
Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що відповідач правомірно визначив звичайну ціну договору, виходячи з даних щодо реалізації комерційної нерухомості у місті Львові за 2017 рік, з відкритих джерел інтернету. Судами критично оцінено Звіт, як єдиний доказ справедливої (ринкової) ціни реалізації об`єкта нерухомості. З таких підстав суди дійшли висновку, що у спірних правовідносинах, які випливають із договору купівлі-продажу комерційного приміщення має місце заниження вартості приміщення, оскільки ціна реалізації такого у розрізі вартості 1 кв.м. згідно з договором істотно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості у місті Львові станом на 2017 рік, що є ознакою здійснення операції не в господарських цілях, а з метою мінімізації податкових зобов`язань з податку на прибуток, а тому висновки відповідача у цій частині є правомірними. Інші порушення, встановлені під час проведення перевірки, є похідними від порушень, допущених при реалізації об`єкта нерухомості.
Позивач з висновками судів не погодився, звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити. Підставами касаційного оскарження позивач визначає застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпунктів 14.1.71 та 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2025 у справі №320/3406/19, від 17.12.2024 у справі №803/543/16 та від 26.03.2024 у справі №200/773/20-а, в межах яких розглядались спори про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у яких контролюючий орган дійшов висновків про те, що здійснений платниками податків продаж товарів/об`єктів нерухомості на підставі договорів відбувся за цінами, які нижчі, ніж звичайні/ринкові та збільшив базу оподаткування.
Як зазначає позивач, суди попередніх інстанцій погодились з доводами сторони відповідача про те, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, в якому вартість об`єкта відчуження визначена на підставі Звіту про оцінку майна, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності, не є достатнім доказом відпoвіднoсті ринкoвій, вважаючи, що ціна угоди ніби то була у належний спосіб спростована податковим органом під час перевірки, а саме: ціною реалізації об`єктів нерухомості, зазначеною у трьох оголошеннях, розміщених в мережі Інтернет. Позивач указує, що на підставі трьох інтернет-пропозицій щодо продажу нерухомості у м. Львові за 2017 рік, судами зроблено висновок про те, що ПП «Фільварок» занизило дохід від реалізації на користь ОСОБА_1 нежитлових приміщень. Позивач зауважує, як зазначено у листі ДПС України від 08.04.2025 № 350/2/99-00-24-01-02-02, з метою отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни необхідно звертатися до Міністерства економіки України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної цінової політики та формування державної політики з контролю за цінами, а також до органів державної статистики. У свою чергу, відповідач застосував порівняльний аналіз, виходячи з цінових пропозицій щодо продажу кафе/ресторанів, вказаних у трьох оголошеннях з мережі Інтернет, що не є офіційною інформацією уповноваженого органу про рівень ринкових цін щодо реалізації у 2017 р. адміністративних приміщень у м. Львові та не може вважатися об`єктивним способом визначення відповідності договірної ціни ринковій. Поряд з цим, у позивача не виникло обов`язку надавати додаткові докази чи обґрунтування відповідності ціни, що визначена сторонами в нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу на підставі Звіту про оцінку майна, рівню ринкових, з огляду на дію презумпції ринкової ціни угоди, яка не була у належним спосіб спростована податковим органом під час проведення перевірки.
Сервіси для юристів