ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" січня 2016 р. м. Київ К/9991/27341/11
К/9991/29403/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії за касаційними скаргами Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, в якому просив: зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести з 01 січня 2006 року по теперішній час перерахунок розміру заробітної плати та довічного утримання ОСОБА_4 у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року зі змінами та виплачувати їх у визначеному даним законом розмірі; стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 05213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі та довічному утриманню за період з 01 січня 2006 року по 01 грудня 2010 року; зобов'язати Міністерство Фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату заборгованості з заробітної плати з 01 січня 2006 року по 01 грудня 2010 року та на виплату самої заробітної плати, а також довічного утримання, у встановленому статтею 44 Закону України «Про статус суддів» (діючого на момент виникнення правовідносин) розмірі.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації Луганської області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року до 31 грудня 2010 року, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 в редакції станом до 31 грудня 2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_4 із зазначенням розміру заробітної плати, виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.
Визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року до 31 грудня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року перерахунок розміру заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» зі змінами та вплачувати її у визначеному даним законом розмірі.
Стягнуто з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 05213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести ОСОБА_4 за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року перерахунок його довічного утримання у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року зі змінами та виплачувати її у визначеному даним законом розмірі.
Стягнуто з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 05213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів заборгованість по довічному утриманню ОСОБА_4 за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року.
Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату заборгованості по заробітній платі та довічному утриманню. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційних скаргах Міністерство фінансів України та Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 28 січня 1998 року працює на посаді судді Троїцького районного суду Луганської області.
Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Вважаючи дії відповідачів щодо не проведення перерахунку посадового окладу у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, у зв'язку з чим, нарахування заробітної плати та грошового утримання позивачу з 19 серпня 2009 року мало здійснюватись із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 в первісній редакції.
Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.
Незалежність та недоторканність суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».
Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.
Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.
Сервіси для юристів