ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" серпня 2015 р. м. Київ К/800/55148/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Маслія В. І.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,
за участю: позивача - ОСОБА_4,
представника позивача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 лютого 2014 року позов задоволено частково: визнано недійсним протокольне рішення № 52 від 17 лютого 2013 року УПФУ в м. Ужгороді, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років згідно ЗУ «Про прокуратуру» та зобов'язано УПФУ зарахувати позивачу до вислуги років половину строку навчання в Чернівецькому юридичному технікумі, половину строку навчання в Національній юридичній академій України імені Ярослава Мудрого, стаж роботи в Державній податковій адміністрації (інспекції) у Берегівському районі, внести зміни до відповідних документів щодо призначення пенсії та провести перерахунок вислуги років відповідно внесеними змінами; в решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову: визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді № 52 від 17 грудня 2013 року, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді зарахувати позивачу до 21-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років працівникам прокуратури, половину навчання в Чернігівському юридичному технікумі у період з 01 вересня 1989 року по 28 червня 1992 року - 1 рік 4 місяці 28 днів, половину строку навчання в Національній юридичній академії України Ярослава Мудрого у період з 01 вересня 1993 року по 12 січня 1997 року - 1 рік 8 місяців 06 днів, роботу у Вознесенському районному відділі соціального забезпечення у період з 10 квітня 1992 року по 05 серпня 1993 року - 1 рік 08 місяці 06 днів, стаж роботи в Державній податковій адміністрації у Берегівському районі в період з 13 січня 1997 року по 20 серпня 2001 року - 4 роки 7 місяців 8 днів та призначити пенсію позивачу за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» з 25 вересня 2013 року.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Заперечень не надходило.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що позивач звернулася з заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про призначення пенсії за вислугу років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про Прокуратуру».
Відповідно до вкладки до протоколу № 52 від 17 грудня 2013 року позивачу відмовлено в призначенні відповідної пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років, а саме: не зараховано половину строку навчання у Чернігівському юридичному технікумі, період роботи інспектором Вознесенського районного відділу соціального забезпечення та період роботи у Державній податковій адміністрації у Берегівському районі.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась з цим позовом.
Предметом спору у справі є право осіб, коло яких визначено ст. 50 1 Закону України "Про прокуратуру", на пенсійне забезпечення за вислугою років.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про освіту» технікуми є вищими навчальними закладами, відповідно до Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про державну податкову службу» на посадових осіб Державної податкової служби поширюється правовий статус державних службовців. Відмовляючи в задоволенні вимоги щодо зарахування до стажу періоду роботи у Вознесенському районному відділі соціального забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працювала не маючи вищої освіти.
Суд апеляційної інстанції, частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, дійшов висновку про достатність підстав для зарахування до стажу періоду роботи у Вознесенському районному відділі соціального забезпечення, оскільки позивач мала вищу юридичну освіту.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів.
Для того, щоб установити, чи зараховується до вислуги років позивача половина строку навчання у технікумі, необхідно з'ясувати зміст таких понять, як "трудовий стаж", "спеціальний стаж" та "вислуга років".
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "стаж страховий", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Так, згідно зі ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Сервіси для юристів