ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2026 року
м. Київ
справа № 580/10183/24
адміністративне провадження № К/990/19957/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Проскурякова Іванна Михайлівна, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (суддя: Рідзель О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року (судді: Чаку Є.В., Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн, пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а саме з 11 листопада 2023 року по 22 квітня 2024 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття в період з 11 листопада 2023 року по 22 квітня 2024 року безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не здійснив у повному обсязі виплату йому додаткової винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) за період з 11 листопада 2023 року по 22 квітня 2024 року. У зазначений період він перебував у відрядженні та у складі оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виконував завдання, необхідні для забезпечення оборони і захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема в межах Вовчанської територіальної громади. У зв`язку з цим вважає, що має право на збільшену додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн, як особа, яка брала безпосередньою участю у бойових діях та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, виплату якої відповідач не здійснив.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ виплата додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі здійснюється за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України. Оскільки доказів такої участі позивачем не надано, а відповідні обставини ним не доведено, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року рішення суду першої інстанції від 17 грудня 2024 року змінено в мотивувальній частині, а в іншій частині залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час вирішення спору суд першої інстанції помилково застосував приписи наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, оскільки у спірний період правовідносини щодо виплати додаткової винагороди регулювалися наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726 «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі - Наказ № 726). При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що Наказом № 726 визначено вичерпний перелік заходів, участь у яких є підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, а підтвердження такої участі потребує наявності сукупності відомостей, зафіксованих у визначених цим наказом документах. Водночас суд не встановив наявності таких документів, а позивач не надав належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що територія, на якій позивач проходив службу у спірний період, відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 01 листопада 2023 року № 301, від 01 грудня 2023 року № 341, від 01 січня 2024 року № 2, від 01 лютого 2024 року № 42, від 01 березня 2024 року № 82, від 01 квітня 2024 року № 121 та від 01 травня 2024 року № 170 не належала до районів ведення бойових дій. Доводи позивача про те, що відповідна територія згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, належить до територій ведення бойових дій, суд апеляційної інстанції відхилив, зазначивши, що для цілей застосування постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та Наказу № 726 райони ведення бойових дій визначаються виключно рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, змінивши лише мотиви такого рішення.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Проскурякова Іванна Михайлівна, не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати, а справу № 580/10183/24 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у взаємозв`язку з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726 «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України».
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій щодо ненадання ним документального підтвердження його участі у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у спірний період. Він зазначає, що у період, охоплений позовними вимогами, брав безпосередню участь у воєнних (бойових) діях, виконуючи бойові (спеціальні) завдання на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань органом (підрозділом) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно. З метою підтвердження зазначених обставин його представник звертався до відповідача з адвокатськими запитами про надання відповідних документів, однак у їх наданні відповідач відмовив з посиланням на те, що такі документи містять інформацію для службового користування або відомості, що становлять державну таємницю. Тобто позивач був об`єктивно позбавлений можливості самостійно надати документи, які відповідно до вимог Наказу № 726 підтверджують безпосередню його участь у бойових діях, при цьому розпорядником таких документів є виключно відповідач. Представник позивача також заявляв клопотання про витребування відповідних доказів судом, проте суд першої інстанції це клопотання не розглянув. На переконання скаржника, за відсутності дослідження цих документів розгляд справи не можна уважати повним, усебічним та об`єктивним.
Скаржник також уважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у нього права на спірну додаткову винагороду з підстав того, що територія, де він проходив службу, а саме Вовчанська територіальна громада Харківської області, не була включена до районів ведення бойових дій відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України. Він зазначає, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 зазначена територія була віднесена до територій можливих бойових дій, а після внесення змін до цього наказу з 10 травня 2024 року - до територій активних бойових дій. Крім того, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 червня 2024 року № 235 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» Вовчанську територіальну громаду Харківської області також віднесено до районів ведення активних бойових дій з 10 травня 2024 року. Поза тим, скаржник наголошує, що Вовчанська територіальна громада Харківської області є прикордонною територією, з однією сторони якої знаходиться армія російської федерації, через що така постійно перебуває під обстрілами із різних видів озброєння ворожої армії російської федерації, а з іншої сторони якої знаходяться наші позиції для відбиття бойових дій та здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Позиція інших учасників справи
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Проскурякова Іванна Михайлівна, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та постанову Шостий апеляційний адміністративний суд від 09 квітня 2025 року у справі №580/10183/24.
Сервіси для юристів