Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2014 р. м. Київ К/9991/3814/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Заїка М.М., Штульман І.В.,

секретар судового засідання - Василенко І.О.

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області та ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Головного управління юстиції у Львівській області, Державного казначейства України, третя особа - Червоногвардійській міський суд Львівської області про поновлення на публічній службі, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними Указу Президента України від 21.10.2002р. в частині звільнення його з посади судді, рішення Вищої ради юстиції від 13.09.2002р., поновлення на посаді судді Червоноградського міського суду Львівської області, скасування наказу начальника Львівського обласного управління юстиції №358-к від 01.11.2002р. про його звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2010р. позовні вимоги задоволено в частині визнання незаконними Указу Президента України від 21.10.2002р. щодо звільнення позивача з посади судді за порушення присяги судді та рішення Вищої ради юстиції від 13.09.2002р.

В решті позовних вимог справу передано для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011р., позовні вимоги задоволено частково, скасовано наказ начальника Львівського обласного управління юстиції №358-к від 01.11.2002р. «Про звільнення ОСОБА_1», стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 86137,42 грн., матеріальні збитки в сумі 7592,40 грн. та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також, з рішеннями судів не погодився відповідач - територіальне управління Державної судової адміністрації у Львівській області, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що рішенням Львівської обласної ради від 01.02.1993р. позивач був обраний суддею Червоноградського міського суду Львівської області строком на 10 років.

Указом Президента України від 21.10.2002р. позивача звільнено з посади судді відповідно до пункту п'ятого частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з порушенням присяги судді.

Підставою звільнення позивача з посади судді стало рішення Вищої ради юстиції від 13.09.2002р. №804.

Наказом Львівського обласного управління юстиції від 01.11.2002р. №358-к, виданого на виконання зазначеного вище Указу Президента України, позивача звільнено з посади судді з 21.10.2002р.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2010р. визнано незаконними рішення Вищої ради юстиції від 13.09.2002р. №804 та Указ Президента України від 21.10.2002р. №932/2002 «Про звільнення суддів» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червоноградського міського суду Львівської області.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірний наказ Львівського обласного управління юстиції від 01.11.2002р. №358-к видано на підставі Указу Президента України, який в судовому порядку визнано незаконним, а тому також підлягає скасуванню.

Крім того, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що вимоги позивача про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню з часу звільнення і по час розгляду справи в судовому засіданні, а вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди частковому задоволенню відповідно до понесених витрат та моральних страждань.

В задоволенні позовної вимоги про поновлення позивача на посаді судді судом першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, відмовлено в зв'язку із закінченням десятирічного строку, на який його було обрано.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, оскільки рішення про звільнення позивача з посади судді в судовому порядку визнано незаконними, а тому за правилами статті 235 КЗпП України він підлягає поновленню на посаді з часу незаконного звільнення.