ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" лютого 2015 р. м. Київ К/800/32430/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів при секретарі судового засідання представника Рівненської митниці МіндоходівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Скавуляк Т.В., Трофименко М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської митниці Міндоходів на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» до Головного управління Державного казначейської служби України у Рівненській області, Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів про скасування картки відмови, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» (далі - ТОВ «Сарницемент») пред'явило позов до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 204020000/2013/00054 від 23 жовтня 2013 року, стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4355,79 грн..
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Рівненської митниці Міндоходів про випуск чи пропуск товару без застосування режиму вільної торгівлі, що оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 204020000/2013/00054 від 23 жовтня 2013 року, стягнуто з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4355,79 грн..
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі Рівненська митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що жовтні 2013 року позивач здійснював ввезення на митну територію України товару «Портландцемент пісчанистий» марки ПЦП 500, придбаного у Відкритого акціонерного товариства «Красносельскстройматериальї» (Республіка Білорусь) на підставі контракту від 05 вересня 2012 року № 804/068.
На виконання Додаткової угоди від 30 липня 2013 року №7 до контракту від 05 вересня 2012 року № 804/068 Відкрите акціонерне товариство «Красносельскстройматериальї» (Республіка Білорусь) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» залізничним транспортом 63 тонни товару Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500 на загальну суму 43557,85 грн.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Рівненської митниці Міндоходів митну декларацію від 23 жовтня 2013 року №204020000.2013.0139909, в якій задекларував товар «Портландцемент пісчанистий» марки ПЦП 500 в мішках по 25 кг в кількості - 2520 мішків (63 тис. кг); СТБ 2115-2010 що відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-46; 2010, з вмістом піску - 14, 07%, межа міцності при стисканні у віці 2-х діб - 28,2 МПа, нормальна густота цементного тіста - 27».
До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31 серпня 2011 року №204/2012/0000223; накладна УМВС від 21 жовтня 2013 року № 04372438; рахунок-фактура (інвойс) від 21 жовтня 2013 року № 068/133; додаткова угода від 28 грудня 2012 року № 2; додаткова угода від 30 липня 2013 року №7; контракт від 05 вересня 2012 року № 804/068; договір про надання послуг митного брокера від 09 вересня 2011 року № 1; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами за № 24 від 03 жовтня 2013 року; сертифікат відповідності від 16 вересня 2013 року №ІІА 1.090.0207402-13; міжнародний санітарний сертифікат (радіологічний сертифікат) від 31 липня 2013 року №1267-БІ; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 від 21 жовтня 2013 року №ВУиА3407100236 3581323; акт експертизи походження товарів від 09 квітня 2013 року №61, виданий Білоруською торгово-промисловою палатою; документ про якість від 21 жовтня 2013 року №43704; лист Волковиського відділення Білоруської торгово-промислової палати від 23 жовтня 2013 року № 29, лист Відкритого акціонерного товариства «Красносельсксгройматериальї» від 21 жовтня 2013 року № 16-2/6130.
Митним органом прийнято картку про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 жовтня 2013 № 204020000/201300054.
Відмова митного органу мотивована тим, що поданий декларантом сертифікат про проходження товару не відповідає вимогам та не може бути визнаний для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі.
Відповідно до пункту 2.5. Примітки 2 додатку 1 до Правил визначення країни походження товарів «Перелік умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце» умови і операції, наведені в графі третій цього Переліку, установлюють мінімальний обсяг виконання виробничих або технологічних операцій. Виконання встановлених виробничих або технологічних операцій у меншому обсязі не визначає походження продукту.
23 жовтня 2013 року позивач подав до Рівненської митниці Міндоходів нову митну декларацію № 204020000/2013/013917 без застосування режиму вільної торгівлі та сплатив розмір ввізного мита в сумі 4355,79 грн..
У зв'язку з цим уповноваженою особою Рівненської митниці Міндоходів прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на мигну територію України та випуск у вільний обіг шляхом проставляння відповідного штампу на митній декларації від 24 жовтня 2013 року № 204020000/2013/013917.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що митниця, відмовляючи у митному оформленні товару у режимі вільної торгівлі, діяла не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, оскільки дана відмова митного органу грунтується на припущеннях, а не на нормах закону і фактичних обставинах справи.
Також суд першої інстанції пославшись на Порядок розрахунково- касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44 та Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) прийшов до висновку, що з метою дотримання і захисту прав їй Інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу доходів і зборів позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується частково із огляду на наступне.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі МК України) митний контроль є сукупністю заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно- правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Пунктом 1 частини 1 статті 336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Сервіси для юристів