ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2015 року м. Київ К/800/4261/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Ліпського Д.В., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 25 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2014 року, -
у с т а н о в и л а :
У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області (далі - УПФУ) в якому, просила визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату пенсії, призначеної статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), починаючи з дня її призначення, тобто з 11 березня 2011 року з урахуванням заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії, із включенням усіх виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
В обґрунтування позову зазначала, що має право на спірний перерахунок пенсії, проте відповідач у здійсненні такого відмовив.
Вважаючи це порушенням своїх прав, ОСОБА_4 просила про задоволення позову.
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 25 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2014 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії та зобов'язано відповідача здійснити спірний перерахунок пенсії з 1 жовтня 2013 року.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, в частині задоволених позовних вимог, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити в позові повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суди на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що ОСОБА_4 має право на спірний перерахунок пенсії, а тому відмова УПФУ не ґрунтується на вимогах закону і порушує права позивача.
Проте, ухвалюючи рішення по суті суди помилково встановили дату, з якої відповідачу необхідно здійснити спірний перерахунок пенсії - 1 жовтня 2013 року.
У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що позивачу, починаючи з 11 березня 2011 року призначена та виплачується пенсія згідно Закону № 3723-XII.
Призначаючи пенсію, відповідач не врахував до складу заробітної плати державного службовця, яка враховуються при обчисленні розміру його пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення та допомогу на вирішення соціально-побутових питань, суму індексації заробітної плати.
14 жовтня 2013 року позивач звернулась з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вищезазначених виплат, проте відповідач у здійсненні такого відмовив.
Так, за змістом статті 37 Закону № 3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР, в редакції періоду спірних правовідносин) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону № 1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону № 1058-IV нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).
Сервіси для юристів