ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" червня 2015 р. м. Київ К/800/33055/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Борисенко І.В.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргуУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області Державної податкової службина постановуЗакарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 рокута постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 рокуу справі2а-0770/259/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд»доУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області Державної податкової службипровизнання нечинним податкового повідомлення - рішення в частині,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Експорттрансбуд») звернулось до Ужгородського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Ужгородська МДПІ), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №40/17-2/13583782 від 20 грудня 2011 року в частині податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників на загальну суму 8146,68 грн., в тому числі донарахованого податку на доходи в сумі 6480,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 1666,68 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ужгородської МДПІ від 20 грудня 2011 року №40/17-2/13583782 в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб - найманих працівників у розмірі 3037,50 грн. (в тому числі за основним платежем 2430,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 607,50 грн.).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року апеляційні скарги сторін задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №40/17-2/13583782 від 20 грудня 2011 року в частині податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників на загальну суму 8146,68 грн., в тому числі донарахованого податку на доходи в сумі 6480,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 1666,68 грн.
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства, Ужгородська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем у період з 27 жовтня 2011 року по 23 листопада 2011 року було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 30 листопада 2011 року №1512/23-1/13583782.
Відповідно до висновків вищезазначеного акта, перевіркою встановлено порушення, серед іншого, підпунктів 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, пунктів 7.1, 7.3 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пункту 165.1 статті 165, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, статті 170 Податкового кодексу України, що стало підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників в сумі 6666,72 грн.
Підставою для таких висновків стало виявлення під час перевірки прийняття товариством на роботу громадянки Російської Федерації згідно наказу від 10 лютого 2010 року №006/к на посаду головного бухгалтера із визначенням місячного посадового окладу в розмірі 1800,00 грн.
Проте, відповідності до даних Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, у період з квітня 2010 року по червень 2011 року заробітна плата головному бухгалтеру ТОВ «Експорттрансбуд» не нараховувалась та не виплачувалась.
На підставі акта перевірки від 30 листопада 2011 року №1512/23-1/13583782 Ужгородською МДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №40/17-2/13583782 від 20 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників на суму 8333,40 грн., з яких за основним платежем - 6666,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1666,68 грн.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, ТОВ «Експорттрансбуд» не погоджується із правомірністю зазначеного рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників на 6480,00 грн., оскільки порушень вимог пунктів 7.1, 7.3 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, статті 170 Податкового кодексу України ним допущено не було.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом помилково визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників за період з квітня по грудень 2010 року із розрахунку 30% посадового окладу найманого працівника - головного бухгалтера, оскільки такий має статус резидента.
Постановляючи рішення про задоволення позову повністю суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників, оскільки у період з квітня 2010 року по червень 2011 року позивач не нараховував та не здійснював виплату заробітної плати найманому працівнику - головному бухгалтеру. Відсутність нарахування та виплати заробітної плати тягне за собою неможливість нарахування та сплати податку з таких доходів у відповідний період.
Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №889-IV) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.
Сервіси для юристів