Постанова ВАСУ від 24.06.2015 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2015 р. м. Київ К/9991/13175/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Малинін В.В., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про зобов'язання територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести з 20.10.2005р. по 16.09.2010р. перерахунок та виплату заробітної плати відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» та виплачувати її у вказаному розмірі до 01.01.2011р., зобов'язання Міністерство фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату заборгованості із заробітної плати з 20.10.2005р. по 16.09.2010р. та виплату самої заробітної плати починаючи з 16.09.2010р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. позов задоволено частково.

Визнано бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України та територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області незаконною.

Зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести позивачу з 19.08.2009р. перерахунок заробітної плати та грошового забезпечення, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19.08.2009р., з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України прийняти заходи з повного фінансування заробітної плати позивачу з 19.08.2009р. виходячи з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011р. рішення суду першої інстанції змінено в частині визнання незаконною бездіяльності та зобов'язано Державну судову адміністрацію України прийняти заходи з повного фінансування заробітної плати позивачу з 19.08.2009р. по 16.09.2010р. виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодились Державна судова адміністрація України та Міністерство фінансів України, подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 20.10.2005р. позивач працює на посаді судді Артемівського районного суду м. Луганська.

Заробітна плата позивача обчислювалась, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн, встановленої станом на жовтень 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Законів України «Про Державний бюджет України на 2006-2010 роки».

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться, визнано незаконним постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009р., а тому відповідачі зобов'язані застосовувати постанову № 865 в первісній редакції.

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції правильно вирішивши спір по суті помилково не зазначив граничної дати для здійснення перерахунку заробітної плати позивача.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення помилково зазначено, що заробітна плата позивача визначається виходячи з «розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення» в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, оскільки спірні правовідносини склалися саме з приводу визначення розміру посадового окладу позивача як складової заробітної плати.

Проте, колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з наступних підстав.

Частиною 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Недотримання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

30.06.2005р. Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв постанову № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якими з 01.06.2005р. підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади інших суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням підвищених посадових окладів Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.