ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/52288/14
К/800/52697/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,
за участю:
представників позивача Барабаш О.П., Білан С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та Державної фінансової інспекції в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі за позовом державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області про скасування вимоги,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року державне підприємство «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «ТНВЦСМС») звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області (далі - ДФІ в Тернопільській області) про визнання неправомірними дій відповідача під час складання акта від 27 листопада 2013 року № 08-22/134 та скасування вимоги від 23 грудня 2013 року № 19-08-13-14/9059 в частині зобов'язання позивача відшкодувати здійснені виплати спілці «Рада з технічного регулювання» та відшкодувати виплачені ОСОБА_4 кошти за час вимушеного прогулу.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано пункт 4 вимог ДФІ в Тернопільській області «Про усунення виявлених порушень» від 23 грудня 2013 року № 19-08-13-14/9059 (далі - Вимога № 19-08-13-14/9059), а саме: - в установленому законодавством порядку (статтями 130-136 Кодексу законів про працю України) забезпечити відшкодування витрат підприємства, понесених на виплату за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування Вимоги № 19-08-13-14/9059 щодо зобов'язання позивача відшкодувати за рахунок винних осіб кошти в сумі 50 000,00 грн., виплачених спілці «Рада технічного регулювання», ДП «ТНВЦСМС» звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення судів попередніх інстанції у зазначеній частині відмови у позові та ухвалити нове рішення в цій частині - про задоволення позову.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу, подану ДП «ТНВЦСМС», ДФІ в Тернопільській області просила залишити рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові без змін, а скаргу - без задоволення.
Крім того, не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, ДФІ в Тернопільській області звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення судів попередніх інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині - про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДФІ в Тернопільській області підлягає задоволенню, а скарга ДП «ТНВЦСМС» - частковому задоволення, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової ревізії фінансово - господарської діяльності ДП «ТНВЦСМС» за період з 1 серпня 2010 року по 30 вересня 2013 року складено акт від 27 листопада 2013 року № 08-22/134 (далі - Акт ревізії).
На підставі зафіксованих в Акті ревізії даних та з метою усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення у подальшому, ДФІ в Тернопільській області пред'явлено позивачу Вимогу № 19-08-13-14/9059.
У вказаній Вимозі № 19-08-13-14/9059 ДП «ТНВЦСМС» зобов'язано серед іншого здійснити наступне.
- відшкодувати кошти в сумі 50 000,00 грн., в тому числі шляхом стягнення в установленому законодавством (судовому) порядку зі спілки «Рада технічного регулювання». В іншому випадку стягнути з осіб, що допустили порушення - зайве перерахування внесків на суму 50 000,00 грн., шкоду у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України (пункт 2 Вимоги № 19-08-13-14/9059).
- в установленому законодавством порядку (статтями 130-136 Кодексу законів про працю України) забезпечити відшкодування витрат підприємства, понесених на виплату за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 (пункт 4 Вимоги № 19-08-13-14/9059).
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості та неправомірності пункту 4 Вимоги № 19-08-13-14/9059, а тому наявності підстав для скасування цього пункту Вимоги №19-08-13-14/9059. Водночас, відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування пункту 2 Вимоги №19-08-13-14/9059, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність вимог відповідача у цій частині.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із остаточними висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі та вважає їх частково помилковими з огляду на таке.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Сервіси для юристів