ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" березня 2016 р. м.Київ К/800/47579/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сарненської міської ради Рівненської області на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сарненської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Сарненської міської ради Рівненської області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 19 червня 2015 року № 1875 «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Сарненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок».
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Сарненської міської ради від 19 червня 2015 року № 1875 «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Сарненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок».
При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із прийняття Сарненською міською радою оскаржуваного рішення з перевищенням повноважень та поза встановленою компетенцією.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Сарненська міська рада Рівненської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі зазначає про незастосування судами положень ст.ст.93, 119, 124, 125, 126, 156, 157 Земельного кодексу України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач - ОСОБА_2, є власником 75/100 частини нежитлового приміщення площею 214,3 м.кв, розташованого по АДРЕСА_1 Земельна ділянка, на якій розташоване вказане приміщення, знаходиться в комунальній власності, будь-яке право на користування земельною ділянкою позивачем не оформлено, плата за користування земельною ділянкою позивачем не здійснюється.
Рішенням VІ скликання Сарненської міської ради Рівненської області від 19 червня 2015 року № 1875 затверджений Порядок визначення та відшкодування Сарненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок.
Вказане рішення оскаржене позивачем з підстав його прийняття з порушенням вимог чинного законодавства з посиланням на те, що ст.156 Земельного кодексу України не передбачено відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у разі не оформлення правовстановлюючих документів на землю, а міська рада не наділена повноваженнями встановлювати нові підстави для відшкодування збитків власнику землі.
Як встановлено ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним; своєчасна сплата земельного податку або орендної плати, відповідно до ст.96 Земельного кодексу України, є обов'язком землекористувачів; статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, пункт 3 якого передбачає відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані, при цьому неодержаним доходом, відповідно до примітки, вважається доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Колегія суддів вважає правомірною та обґрунтованою позицію відповідача про те, що використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів та оформлення відповідного права на земельну ділянку обмежує право територіальної громади міста на отримання доходів у вигляді орендної плати, що вважається збитками.
Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення Сарненської міської ради та затвердженого ним Порядку, він розроблений з метою посилення контролю за оформленням правовстановлюючих документів на землю, створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення розмірів збитків, заподіяних внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів за землю фізичними та юридичними особами та, як наслідок, неодержання місцевим бюджетом плати за оренду земельних ділянок в м.Сарни, а також їх відшкодування Сарненській міській раді. Порядок застосовується у випадках не оформлення правовстановлюючих документів на землю фізичними та юридичними особами та, як наслідок, неодержання Сарненською міською радою плати за оренду земельних ділянок в м.Сарни.
Сервіси для юристів