ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 420/4332/24
адміністративне провадження № К/990/39780/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Жука А.В., Кашпур О.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 (суддя-доповідач Коваль М.П., судді: Шеметенко Л.П., Яковлєв О.В.),
УСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 06.02.2024 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2), у якому просив:
- визнати протиправними дії Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.09.2022 по 01.02.2024 та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
- зобов`язати Івано-Франківський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 по 01.02.2024 включно та допомоги на оздоровлення за 2023 рік, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн - за 2022 рік, 2684 грн - за 2023 рік, 3028 грн - за 2024 рік, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням з цих сум передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті;
- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.09.2022 по 01.02.2024 та допомоги на оздоровлення за 2023 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн - за 2022 рік, 2684 грн - за 2023 рік, 3028 грн - за 2024 рік.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 скасовано в частині задоволення позовних вимог за період з 01.09.2022 по 31.12.2023. У цій частині ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01.09.2022 по 31.12.2023 залишено без розгляду. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 залишено без змін.
4. Залишаючи частину позовних вимог за період з 01.09.2022 по 31.12.2023 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до вказаних позовних вимог підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України), який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
4.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суддівська винагорода є щомісячним платежем, розмір якого відомий отримувачу, тому звернення позивача з листом та отримання відповіді не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатися про порушення прав, а лише свідчить про початок дій щодо їх реалізації і не впливає на перебіг строку звернення до суду.
4.2. За висновками суду апеляційної інстанції строк звернення до суду, в частині вимог щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 01.09.2022 по 31.12.2023, враховуючи продовження строків на період карантину, сплинув 01.07.2023, водночас позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду заявлено не було, жодних поважних причин, які б обумовили пропуск строку звернення до суду, матеріали справи не містять.
5. Не погодившись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив змінити постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.09.2022 по 31.10.2023.
6. У касаційній скарзі позивач погодився з тим, що він пропустив строк звернення до суду з цим позовом, однак лише в частині позовних вимог за період з 01.09.2022 по 31.10.2023. Водночас, залишивши без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за листопад-грудень 2023 року, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 233 КЗПП України та прив`язав момент, коли позивач дізнався про порушення свого права, із січнем 2023 року - місяцем, коли відбувалася зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
6.1. Позивач наголосив, що хоч розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, є однаковим до кінця року, однак суддівська винагорода є щомісячним заробітком судді, а тому суд апеляційної інстанції мав би залишити в силі рішення суду першої інстанції в межах тримісячного строку звернення до суду, тобто взявши до уваги також листопад, грудень 2023 року з урахуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2684 грн.
7. Ухвалою від 25.11.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
8. У відзиві на касаційну скаргу представник Івано-Франківського окружного адміністративного суду не погодився з доводами касаційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.09.2022 по 31.12.2023 залишити без змін.
8.1. Крім того, представник відповідача-1 просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском позивачем строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції. На переконання відповідача-1, суд касаційної інстанції безпідставно поновив позивачу процесуальний строк при повторному зверненні ОСОБА_1 з касаційною скаргою після повернення первинно поданої касаційної скарги. Відповідач-1 вважає, що позивач не навів жодних обставин, які б мали об`єктивно непереборний характер, не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з реальними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.
9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
10. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Сервіси для юристів