ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 300/1236/25
адміністративне провадження № К/990/32057/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Каверіним Сергієм Миколайовичем, на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 (суддя Микитюк Р.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 (суддя-доповідач Пліш М.А., судді: Глушко І.В., Затолочний В.С.),
УСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 24.02.2025 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за періоди з 03.04.2023 по 19.05.2023 та з 01.06.2023 по 24.06.2023 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), у розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 за періоди з 03.04.2023 по 19.05.2023 та з 01.06.2023 по 24.06.2023 додаткову винагороду, встановлену Постановою №168, у розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць.
2. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали суду для усунення недоліків, а саме: зазначити поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
4. На виконання вимог ухвали суду від 20.03.2025 представник позивача подав заяву про усунення недоліків, у якому зазначив, що згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 08.08.2023 №426-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу у зв`язку з переведенням до НОМЕР_3 прикордонного загону, де він продовжив проходження служби (наказ №927-ОС від 11.08.2023). Остаточно ОСОБА_1 звільнено з військової служби наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 22.11.2024 №1587-ОС. Відповідно, звернення до суду 24.02.2025 відбулося в межах тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, що починається з дати припинення військової служби.
5. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 позовну заяву залишено без розгляду.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі №300/1236/25 - без змін.
7. Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору в цій справі є порядок обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, із яких позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення. Оскільки грошове забезпечення виплачувалося позивачу щомісячно, тому про ймовірне порушення свого права за квітень 2023 року позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за вказаний місяць. Далі, позивач був обізнаний кожного місяця (травень-червень 2023 року), у якому, на його переконання, невірно обчислено розмір посадового окладу та окладу за військовим званням за кожний попередній місяць окремо.
7.1. Ураховуючи пункт 1 Глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), суд першої інстанції зазначив, що протягом періоду дії карантину та три місяці після його скасування, тобто до 01.10.2023 включно, позивач мав право в межах строку оскаржити бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі грошового забезпечення за періоди з 03.04.2023 по 24.06.2023, проте до суду з цим позовом позивач звернувся 24.02.2025.
7.2. Також суд першої інстанції наголосив, що в цій справі вимоги позивача стосуються нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, саме під час проходження позивачем військової служби, а не виплат, що належать працівникові при звільненні, чим спростував мотиви позивача щодо застосування частини другої статті 233 КЗпП України.
7.3. Крім того, суд першої інстанції визнав неповажними обставини, на які покликався позивач, як на причини пропуску строку звернення до суду, оскільки такі обставини не перешкоджали зверненню до суду у встановлений законом строк.
8. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 - адвокат Каверін Сергій Миколайович (далі - представник позивача) - звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, свідчать про неправильне тлумачення норми частини другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-ІХ від 01.07.2022, яка містить пряме посилання на норми статті 116 КЗпП України, що, у свою чергу, призвело до помилкового визначення судом перебігу тримісячного строку звернення до суду від дати фактичної виплати грошового забезпечення.
9.1. Представник позивача наголосив, що позивач звернувся до суду з позовом про вирішення трудового спору у справах про виплату усіх сум, що йому належать, включаючи додаткову винагороду, встановлену Постановою №168, яка не нараховувалася та не виплачувалась за періоди 03.04.2023 по 19.05.2023 та із 01.06.2023 по 24.06.2023 в належному розмірі, що і є предметом спору, тому спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України.
9.2. Також представник позивача зауважив, що перебування позивача на військовій службі у складі військового формування (військова частина НОМЕР_1 ), що переведене на воєнний стан та пріоритетність заходів із виконання обов`язків військової служби по захисту Вітчизни, та отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, яка в подальшому призвела до звільнення з військової служби за станом здоров`я з об`єктивних, незалежних причин, унеможливили вчинити дії щодо звернення до суду, що є підставою для поновлення строку звернення до суду.
10. Ухвалою від 14.08.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у взаємозв`язку з частиною третьою статті 123 позов щодо підстав залишення позову без розгляду.
Сервіси для юристів