ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/47308/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Олендера І.Я.
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача Дубчак С.Є.
відповідача Фатьянов Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуМіжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2015 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 рокуу справі№826/17075/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»доМіжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпровизнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Украфта») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, МГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 31 жовтня 2014 року №296-25 та рішення від 31 жовтня 2014 року №19817/10128-10-25-17 про опис майна у податкову заставу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року, позов задоволено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просив у задоволенні касаційної скарги відмовити з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно податкової декларації з податку на прибуток ПАТ «Укрнафта» за 2013 рік від 28 лютого 2014 року 39090976603 позивачем задекларовані авансові внески з податку прибуток в розмірі 34500852 грн., що підлягають щомісячній сплаті у період з березня по грудень 2014 року та з січня по лютий 2015 року.
31 грудня 2014 року податковим органом прийнято податкову вимогу №296-25, згідно з якою за позивачем, станом на 31 грудня 2014 року, обліковується борг з авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 28500065,95 грн.
Також відповідачем 31 грудня 2014 року прийнято рішення №19818/10/28-10-25-17 про опис майна ПАТ «Укрнафта» у податкову заставу.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем, станом на 01 жовтня 2014 року, надмірно сплачено податок на прибуток в розмірі 67615576 грн., а тому авансовий внесок за жовтень 2014 року в силу положень пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України підлягав погашенню за рахунок такої переплати. За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність у позивача податкового боргу та відсутність підстав для складання та направлення йому податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).
Стаття 36 ПК України встановлює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Сервіси для юристів