ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/64587/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Карася О.В.за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Шубенок О.М., Котвіцької Н.Ю.відповідача:не з"явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року
у справі № 810/2471/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ»
до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 17 квітня 2014 року № 0000352201/1063, від 28 січня 2014 року № 0000102201/112 та № 000092201/114.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 30 грудня 2013 року № 1612/10-16-22-04/30889103.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 557538,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 3127623,00 грн.
Підставою для вказаних висновків відповідача, стала відсутність, на його думку, реального виконання господарських операцій позивача з контрагентом, а також неврахування позивачем в податковій звітності сум отриманої безповоротної фінансової допомоги.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивачем винесено податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2014 року: № 0000102201/112, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 557538,00 грн. за основним платежем та застосовано 23811,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 000092201/114, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3127623,00 грн.
За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2014 року № 0000102201/112 скасовано в частині штрафних санкцій у розмірі 17720,25 грн. У зв'язку із чим відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року № 0000352201/1063, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 557538,00 грн. - за основним платежем, на 6091,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Щодо скасування судами попередніх інстанцій податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2014 року № 0000102201/112 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
Пунктом 60.4 зазначеної статті встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2014 року № 0000102201/112 у розумінні пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України вважається відкликаним, колегія суддів дійшла висновку, що вказаним податковим повідомленням-рішенням не порушуються права позивача, а тому позовні вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Сервіси для юристів