Постанова ВАСУ від 24.02.2015 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/31121/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Заїки М.М.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про зобов'язання провести перерахунок та виплату заробітної плати та довічного грошового утримання, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про зобов'язання провести перерахунок та виплату заробітної плати та довічного грошового утримання.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року перерахунок та сплату розміру заробітної плати ОСОБА_2 з урахуванням статті 44 Закону України «Про статус суддів». Стягнуто з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 05213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести позивачу перерахунок довічного утримання у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року та стягнуто зазначені кошти з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України; зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату заборгованості з заробітної плати з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Міністерство фінансів України не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи касаційної скарги, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 04 лютого 1991 року ОСОБА_2 працює на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області, а з 15 серпня 2009 року йому призначено щомісячне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати.

Нарахування посадового окладу позивача обчислювалося з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007 - 2010 роки.

Наведене, на думку позивача, порушує його конституційні права на оплату праці судді, оскільки частина заробітної плати позивачу не виплачена.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, зокрема з 19 серпня 2009 року, позивач мав право на отримання заробітної плати згідно статті 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», тобто, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Разом з тим, на рівні Закону України «Про статус суддів» посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього закону постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 пунктом 4-1 наступного змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року вказану постанову залишено без змін. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.

Водночас, визнання незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, при наявності постанов Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та від 31 грудня 2005 року № 1310, які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу у період з 03 грудня 2007 року (дата набрання постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року законної сили) до 01 січня 2012 року (дата втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну) здійснювати виплату заробітної плати у заявлених розмірах.

В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.