Постанова ВАСУ від 23.11.2016 року у справі №800/362/16 (800/111/16)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Київсправа № 800/362/16 (800/111/16)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.Суддів Борисенко І.В. Вербицької О.В. Олендера І.Я. Цвіркуна Ю.І.розглянувши у порядку письмового провадження

позовну заяву ОСОБА_6

до Вищої ради юстиції

про визнання бездіяльності та рішення протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 (далі - позивач, ОСОБА_6.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції (далі - відповідач, ВРЮ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції, що полягає у несвоєчасному розгляді його заяви про звільнення за власним бажанням з посади судді апеляційного суду Луганської області та у невнесенні до Верховної Ради України відповідного подання про звільнення;

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 22 жовтня 2015 року №797/0/15-15 «Про звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою щодо проведення перевірки стосовно судді апеляційного суду Луганської області Туренка С.І. та зупинення розгляду про його звільнення з посади за власним бажанням»;

- зобов'язати Вищу раду юстиції негайно направити разом з заявою та іншими документами відповідне подання до Верховної Ради України щодо його звільнення з посади за власним бажанням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно тривалий час створюються перешкоди для його звільнення у відставку за власним бажанням згідно поданої заяви, чим порушуються положення Конституції України про заборону примусової праці.

Крім того вказав, що бездіяльність відповідача порушує конституційні права на працю, оскільки не передаючи подання та матеріали до Верховної Ради України, фактично відповідач змушує працювати позивача на посаді судді понад встановлені законом строки усупереч волевиявленню особи та праву вільно обирати роботу на власний розсуд і місце свого проживання.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на їх безпідставність з огляду на те, що при виконанні визначених Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду юстиції» повноважень щодо розгляду заяви про звільнення ОСОБА_6 з посади судді апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням Вищою радою юстиції не було допущено протиправних дій або бездіяльності стосовно позивача. Крім того, зазначив, що оскаржуване рішення відповідача не спричинило для позивача негативних наслідків.

В судове засідання позивач не з'явився, свого представника не направив, просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, про що зазначив у письмових запереченнях на позовну заяву, не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Враховуючи можливість вирішення даної справи на основі наявних у ній доказів, а також не прибуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, колегія суддів вирішила провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини 6 статті 128 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін у справі, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у позовній заяві, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відмову у задоволені позовних вимог позивача з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року №206-VІІ позивача було обрано безстроково суддею апеляційного суду Луганської області.

17 грудня 2014 року позивачем подано заяву про звільнення з посади судді апеляційного суду Луганської області за власним бажанням, яка була направлена відповідачем для підготовки відповідного подання та направлення його до Верховної Ради України.

У зв'язку з розглядом відповідачем заяви ОСОБА_6, членом ВРЮ ОСОБА_7 було зроблено запит до апеляційного суду Луганської області, у відповідь на який надано лист №828/15-вих., яким повідомлено, що суддя Туренко С.І. не надав згоду на переведення на роботу за новим місцем розташування апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку згідно з Указом Президента України від 12 листопада 2014 року №867/2014 «Про внесення змін до Мережі апеляційних судів».

Секція з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад 12 жовтня 2015 року прийняла висновок рекомендувати ВРЮ прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви за власним бажанням.

Однак, при підготовці матеріалів про звільнення позивача за власним бажанням до розгляду та прийняття ВРЮ рішення про внесення подання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді за власним бажанням було встановлено, що в мережі Інтернет міститься інформація про те, що окремі судді апеляційного суду Луганської області працюють на уряд «ЛНР», але залишаються в штаті апеляційного суду Луганської області. На сайті апеляційного суду Луганської області розміщено два списки суддів, один з яких має назву «Списки суддів», а другий «Списки суддів, переведених до міста Сєвєродонецьк». Також за вказаним посиланням в Інтернет-мережі розміщено інформацію про те, що суддя Туренко С.І. є співавтором законопроекту «Земельного кодексу ЛНР».

Оскільки зазначена інформація потребувала перевірки, Вищою радою юстиції 22 жовтня 2015 року було прийнято рішення №797/0/15-15 «Про звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою щодо проведення перевірки стосовно судді апеляційного суду Луганської області Туренка С.І. та зупинення розгляду заяви про його звільнення з посади за власним бажанням».

Вважаючи бездіяльність відповідача, що полягає у нерозгляді у встановлені законом строки заяви судді про звільнення його у відставку, протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку.