ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" вересня 2015 р. м. Київ К/800/37980/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Кошіля В.В. розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Країни»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 р.
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 р.
у справі № 826/7826/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Країни»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клімат Країни» (далі - позивач, ТОВ «Клімат Країни») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. № 0000792208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 30.07.2015 р., у позові відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 р. на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач процесуальним правом подати письмові заперечення не скористався.
Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19.11.2014 р. по 27.11.2014 р. згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та на підставі наказу від 19.11.2014 р. № 31 та направлення від 19.11.2014 р. № 3/22-08 посадовою особою ДПІ у Голосіївському ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Клімат Країни» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої складено акт від 04.12.2014 р. № 34/1-22-08-38603873 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.3 та пункту 198.8 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, а саме за період липень 2014 р. у сумі 170 045 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. № 0000792208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього у розмірі 212 556 грн., з яких 170 045 грн. - сума основного платежу та 42 511 грн. - розмір штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з акту перевірки від 04.12.2014 р. № 34/1-22-08-38603873, підставою для визначення позивачу зазначеного податкового зобов'язання, слугували твердження перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з своїм контрагентом ТОВ «Брокбудкепітал», оскільки, на переконання податкового органу, правочин укладений позивачем з цим контрагентом був укладений без мети настання реальних наслідків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ТОВ «Брокбудкепітал» є обґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження доставки товару, копії довіреностей на отримання товару та товарно-транспортні накладні, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Сервіси для юристів