ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" вересня 2015 р. м.Київ К/800/64359/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Калашнікова О.В.,
секретар судового засідання - Загородня М.О.,
за участю представників позивача - Пукаляка Р.М., Левчука В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом Львівського обласного клінічного діагностичного центру до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування вимог від 25 березня 2013 року №04-15м/2070 та від 23 липня 2013 року №04-15м/5640, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2013 року Львівський обласний клінічний діагностичний центр звернувся з позовною заявою до Державної фінансової інспекції у Львівській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10 вересня 2013 року, просив визнати протиправними дії відповідача в ході проведення ревізії та скасувати листи-вимоги від 25 березня 2013 року № 04-15м/2070 та від 23 липня 2013 року № 04-15м/5640.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про неправомірність дій відповідача та безпідставність пред'явлення письмової вимоги про усунення порушень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовані вимоги Державної фінансової інспекції у Львівській області від 25 березня 2013 року №04-15м/2070 та від 23 липня 2013 року №04-15м/5640; в решті позовних вимог відмовлено.
В частині задоволення позовних вимог суди виходили із неправомірності винесення відповідачем письмових вимог про усунення порушень за результатами ревізій, проведених на виконання доручень правоохоронних органів та суду, оскільки відповідач мав лише направити до останніх результати ревізії. Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання дій протиправними, суди зазначили про відповідність дій фінансової інспекції вимогам Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами та Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями в частині задоволення позовних вимог, Державна фінансова інспекція у Львівській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить і цій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність оскаржуваних вимог, які винесені відповідно до положень Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою КМУ від 20 квітня 2006 року №550, Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом ГоловКРУ України, МВС України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року №346/1025/658/53.
Львівський обласний клінічний діагностичний центр просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, на підставі ухвали Галицького районного суду м.Львова від 15 лютого 2013 року, проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Львівського обласного клінічного діагностичного центру за період з 14 жовтня 2008 року по 11 лютого 2013 року, за результатами якої 25 лютого 2013 року складено акт №04-21/5. Вказаною ревізією встановлено порушення, що завдали обласному бюджету матеріальної шкоди на суму 1485350 грн.
На підставі акту ревізії №04-21/5 відповідачем направлено Львівському обласному клінічному діагностичному центру вимогу від 25 березня 2013 року №04-15м/2070 «Про усунення недоліків за наслідками позапланової ревізії», відповідно до якої відповідач вимагає забезпечити вжиття заходів щодо максимального відшкодування завданих збитків шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед ТзОВ «Львівбудмакс», в іншому випадку забезпечити відшкодування за рахунок винних осіб у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України.
Державною фінансовою інспекцією у Львівській області на виконання ухвал Печерського районного суду м.Києва від 15 травня 2013 року та від 12 червня 2013 року, проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Львівського обласного клінічного діагностичного центру за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт ревізії від 27 червня 2013 року №04-21/15. Ревізією виявлено порушення, що завдали збитків обласному бюджету на суму 1485350 грн.
23 липня 2013 року відповідачем направлено позивачеві вимогу №04-15м/5640 «Про усунення недоліків за наслідками позапланової ревізії», у якій відповідач вимагає забезпечити вжиття заходів щодо максимального відшкодування завданих збитків шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед ТзОВ «Львівбудмакс», в іншому випадку забезпечити відшкодування за рахунок винних осіб у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, оскільки ревізії проведені відповідно до положень Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», керується відповідач при проведенні ревізій.
Стосовно рішень судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними та скасування вимог Державної фінансової інспекції у Львівській області від 25 березня 2013 року №04-15м/2070 та від 23 липня 2013 року №04-15м/5640 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокуратури або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення № 499/2011), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Сервіси для юристів