Постанова ВАСУ від 23.07.2026 року у справі №320/54376/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Київ

справа № 320/54376/24

адміністративне провадження № К/990/646/26, № К/990/9087/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (судді: Кучма А.Ю. (головуючий), Аліменко В.О., Безименна Н.В.) та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року (судді: Кучма А.Ю. (головуючий), Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 320/54376/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа: Державна податкова служба України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві), третя особа: Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2024: форми «ПС» № 92634240203, форми «Р» № 92641240203 та форми «Р» №92640240203.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір позики в розумінні Податкового кодексу України для цілей оподаткування є поворотною фінансовою допомогою, оскільки передбачає нарахування процентів за користування коштами (позикою), отримані кошти (позика) є обов`язковими до повернення, а позикодавець не є фінансовою установою. Отже, на думку позивача, отримані ним доходи в сумі 30 036 059,50 грн є штрафною санкцією, сплаченою позичальником за порушення термінів повернення позики, тобто зазначені доходи отримані позивачем внаслідок прострочення виконання позичальником договірного зобов`язання, а тому не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням встановлених у справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин, контролюючий орган дійшов обґрунтованих висновків, що фізичною особою ОСОБА_1 безпідставно не включено до складу загального річного оподатковуваного доходу отримані кошти у сумі 30 036 059,50 грн у вигляді відсотків (винагороди) за договором позики, чим порушено вимоги п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Крім того, несплата позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб слугувало підставою для донарахування позивачу грошових зобов`язань із сплати військового збору (з урахуванням штрафних санкцій) та штрафу за ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі № 320/54376/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 14.08.2024: форми «ПС» № 92634240203, форми «Р» № 92641240203 та форми «Р» №92640240203. Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема, за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання». Суд апеляційної інстанції зазначив, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №295/5195/20, від 22.11.2023 у справі № 740/5435/20, від 04.06.2025 у справі №1423/2327/2012 та від 30.06.2020 у справі №591/2089/18. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання та нараховуються виключно тоді, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, тобто за період після такого прострочення. У зв`язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 30% річних (30 036 059,50 грн) є відсотками, отриманими позивачем від боржника ОСОБА_2 внаслідок прострочення виконання ним зобов`язання за Договором позики, то вони не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та відповідно не оподатковуються ні податком на доходи фізичних осіб, ані військовим збором.

6. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі № 320/54376/24 частково задоволено заяву ОСОБА_1 . Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень). В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що з урахуванням предмету позову, його ціну та складність спору, об`єм виконаної адвокатом роботи, сума 47500,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі № 320/54376/24.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зі змінами внесеними Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.05.2024 №3407-п, виданого ГУ ДПС у м. Києві з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору із задекларованого доходу в рядку 11.3 податкової декларації про майновий стан і доходи фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 11.07.2024 № 86370/Ж5/26-15-24-02- 03/2974901870 та встановлено наступні порушення: п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, з урахуванням вимог п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік у сумі 5 406 490,71 грн із отриманого доходу у сумі 30 036 059,50 грн; п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, не нараховано, та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 450 540,89 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.08.2024: форми «ПС» № 92634240203 про застосування штрафної санкції в сумі 1 020,00 грн за порушення вимог п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України (ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат); форми «Р» № 92641240203 про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб в сумі 5 406 490,71 грн та нарахування штрафної санкції в сумі 1 351 622,68 грн; форми «Р» № 92640240203 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в сумі 450 540,89 грн та нарахування штрафної санкції в сумі 112 635,22 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями 06.09.2024 засобами електронного зв`язку позивач подав до Державної податкової служби України скаргу від 06.09.2024, яка рішенням контролюючого органу про результати розгляду скарги № 33016/6/99-00-06-01-03-06 від 01.11.2024 залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 не включено до складу загального річного оподатковуваного доходу отримані кошти у сумі 30 036 059,50 грн у вигляді відсотків (винагороди) за договором позики, чим (на думку контролюючого органу) порушено вимоги п.п. 164.2.2 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 фізична особа ОСОБА_1 не отримував доходи, які не підлягають оподаткуванню. При цьому, встановлено, що згідно з договором позики від 19.01.2018 фізична особа ОСОБА_2 (Позичальник) позичив (взяв у борг) у фізичної особи ОСОБА_1 (Позикодавець) 121 006 200,00 грн з терміном повернення коштів - до 19.02.2018.

Також, у п.4 договору позики зазначено, що у разі прострочення Позичальником термінів повернення позики він зобов`язаний сплатити Позикодавцю суму боргу з урахуванням 30-ти відсотків річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Розпискою про отримання коштів від 19.01.2018 фізична особа ОСОБА_2 (позичальник) підтвердив отримання грошової суми у розмірі 121 006 200,00 грн.